31 серпня 2026 року. Новий міністр оборони Євгеній Хмара окреслив стратегію, за якою Україна має далі вести війну. Її головна мета – перехопити ініціативу на полі бою, зменшити залежність від людського ресурсу завдяки технологіям, перенести якомога більше бойових дій на територію Росії та перебудувати роботу Міноборони під реальні потреби фронту.
Своє бачення Хмара представив під час зустрічі з українськими та іноземними журналістами. За його словами, головне завдання Міноборони – допомогти Силам оборони перехопити ініціативу в усіх сферах сучасної війни: на землі, у повітрі, на морі, в кібер- та інформаційному просторі.
При цьому результат роботи міністерства Хмара пропонує вимірювати не кількістю закупленої техніки чи витрачених грошей. Кінцевий критерій – скільки втрат завдано противнику і скільки життів українських військових вдалося зберегти.
Одна з принципових тез нового міністра стосується людського ресурсу. Хмара фактично виступає проти спроб компенсувати нестачу озброєння збільшенням кількості людей у війську.
За його логікою, на полі бою має бути баланс між «силами» – особовим складом – і «засобами», тобто зброєю та технікою. Якщо техніки, боєприпасів та інших засобів недостатньо, додаткова кількість військових не робить підрозділ пропорційно сильнішим, натомість збільшує ризик втрат.
Тому Україна, вважає міністр, має залучати мінімально необхідну кількість особового складу і максимально якісно оснащувати людей, які безпосередньо виконують бойові завдання.
Одночасно Міноборони хоче змінити підхід до відповідальності командирів за військовослужбовців. Командир має відповідати не лише за те, щоб залучити людину до свого підрозділу, а за весь її подальший шлях – підготовку, екіпірування, передачу бойового досвіду, інтеграцію у підрозділ та застосування на полі бою. Кінцева мета – підвищити відповідальність командирів за збереження життя своїх людей.
Другий принцип – змінити логіку оборонних закупівель. Хмара вважає, що Міноборони має купувати не те, що воно може придбати, а те, що реально потрібне Силам оборони.
Потребу мають визначати військові. Якщо Головнокомандувач визначає, які саме дрони, боєприпаси чи артилерійські системи потрібні на фронті, завдання Міноборони – знайти можливість їх закупити і поставити війську.
Для цього міністерство має стати значно відкритішим для командирів та бойових підрозділів. Інформація про потреби фронту та рішення, які вже довели свою ефективність у бою, повинна швидше проходити шлях від підрозділу до державного рішення.
Ще один великий напрям – перенесення війни дедалі глибше на територію Росії, причому йдеться не лише про далекобійні удари по окремих об'єктах. На думку Євгенія Хмари, Україна має послідовно послаблювати російську оборону в тилу – знищувати радари, системи ППО та засоби радіоелектронної боротьби, які захищають важливі військові й стратегічні об'єкти. Це має відкривати шлях для подальших ударів углиб російської території. Для таких операцій міністр пропонує розвивати спеціалізовані підрозділи, здатні одночасно застосовувати різні засоби ураження.
Далекобійні удари Хмара пропонує доповнювати кібер- та когнітивними операціями. Разом вони мають послаблювати російське оборонне виробництво, порушувати логістику, завдавати економічних втрат і зрештою зменшувати здатність Росії продовжувати війну.
Одна з найбільш нагальних проблем – поява реактивних ударних безпілотників, які останніми днями практично безперервно атакують Україну. За словами Євгенія Хмари, Україна вже має чотири потенційні рішення для їхнього перехоплення.
Усі чотири пройшли польові випробування. Тепер завдання – максимально швидко довести їх до необхідного рівня і перейти до серійного виробництва. Йдеться про масштабування до тисяч перехоплювачів.
Загалом збільшення обсягів виробництва української зброї Хмара називає одним із пріоритетів. Додатковим джерелом коштів для розвитку оборонних підприємств має стати експорт. За задумом міністра, він дозволить виробникам нарощувати потужності та водночас розширювати співпрацю України з міжнародними партнерами.
Це особливо важливо, оскільки, за озвученими під час зустрічі даними, Україні зараз бракує близько $27 млрд на фінансування оборони. Варіанти його покриття значною мірою залежать від партнерів. Міноборони, зокрема, розраховує прискорити отримання європейського кредиту та залучати цільові внески партнерів під конкретні оборонні проекти із визначеними строками та результатами.
Водночас Хмара наголосив, що не планує починати роботу «з чистого листа», тобто, повністю перебудовувати саме міністерство після свого попередника Михайла Федорова. Він має намір зберегти ключових фахівців попередньої команди та продовжити проекти, які вже довели свою ефективність.
Самому Федорову Хмара у липні запропонував знайти будь-який формат, у якому вони могли б продовжити спільну роботу над оборонними проектами. Конкретної посади колишньому міністру він не пропонував і відповіді від нього поки не отримав. Водночас Федоров сам знайшов інший формат роботи: він погодився стати радником міністра оборони Італії, що стало для багатьох великою несподіванкою та викликало розмови про «політичне самогубство» колишнього міністра.
Загалом із заяв Хмари вимальовується досить чітка модель подальшої роботи Міноборони. Міністерство має орієнтуватися насамперед на потреби фронту, зменшувати потребу в людському ресурсі завдяки технологіям та кращому оснащенню, нарощувати оборонне виробництво і переносити дедалі більшу частину війни на територію Росії. Головним критерієм успіху при цьому має стати результат на полі бою: більше втрат противника і менше втрат української армії.