17 серпня 2026 року. Україна готується частково відновити експорт газу власного видобутку, заборонений після початку повномасштабної війни. На перший погляд, рішення виглядає парадоксальним: країна сама закуповує газ за кордоном і продовжує накопичувати його перед опалювальним сезоном. Однак на внутрішньому ринку одночасно виник надлишок газу, який видобувним компаніям дедалі складніше реалізувати.
Експорт українського газу фактично закритий із березня 2022 року. Тоді уряд встановив нульову квоту, оскільки в умовах війни пріоритетом стало забезпечення власних споживачів. Тепер підхід можуть частково змінити. Поки остаточного рішення немає: підготовлено проект постанови, який ще має затвердити Кабінет Міністрів.
Запропонована модель передбачає досить жорсткі обмеження. Видобувні компанії зможуть продавати за кордон не більше 15% газу, видобутого ними за попередній місяць. Загальний допустимий обсяг щомісяця визначатиме Міненерго. За нинішнього рівня видобутку, за розрахунками консалтингової компанії ExPro, теоретично йдеться приблизно про 250–260 млн кубометрів на місяць.
Головне питання полягає в іншому: чому взагалі говорять про експорт, якщо Україна одночасно імпортує газ? Причина – у структурі ринку. Після початку великої війни промисловість різко скоротила споживання газу – майже вдвічі. Натомість приватні видобувники, які значною мірою працюють саме на комерційних споживачів, зберегли відносно стабільні обсяги виробництва. Лише у травні цього року приватні компанії видобули понад 330 млн кубометрів. У результаті в одному сегменті ринку ресурс може бути надлишковим, хоча для загального балансу країни газ доводиться закуповувати за кордоном.
Ситуацію ускладнює ціновий розрив. Український ринок через заборону експорту, слабший внутрішній попит та значну частку регульованих продажів фактично відірвався від європейського.
У липні газ в Україні коштував більш ніж на 30% дешевше, ніж на європейському хабі TTF. Різниця перевищувала 20 євро за МВт·год – найбільший показник із 2025 року.
Для споживача дешевий газ – безумовний плюс. Для видобувної галузі ситуація складніша. Якщо компанія не може продати частину видобутого ресурсу або змушена реалізовувати його на обмеженому ринку за значно нижчою ціною, скорочуються її доходи, а разом із ними – можливості інвестувати у нові свердловини та відновлення пошкоджених об'єктів.
Саме це є одним із головних аргументів прихильників часткового відкриття експорту. Президент ICC Ukraine Володимир Щелкунов вважає, що додаткові доходи можуть бути спрямовані на ремонт газової інфраструктури, закупівлю обладнання, геологорозвідку та буріння. Таким чином держава фактично дає галузі можливість залучити додаткові гроші з ринку, а не з бюджету.
Водночас учасники ринку та експерти наголошують: вільного продажу українського газу за кордон не передбачається. Йдеться про керований механізм, за якого держава зберігатиме можливість змінювати допустимі обсяги залежно від ситуації.
Ліміти планують переглядати регулярно з урахуванням фактичного видобутку, запасів у підземних сховищах та стану газової інфраструктури. Продаж має відбуватися через біржовий механізм, а невикористаний у поточному періоді обсяг не можна буде перенести і додати до наступної квоти. У разі погіршення газового балансу експорт можна буде зупинити.
На необхідності такого контролю наголошує і головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев. На його думку, продавати надлишок за кордон і отримувати валютну виручку цілком логічно, але лише після того, як гарантовано забезпечені потреби українських споживачів. Під час війни рішення про обсяги зовнішніх поставок, вважає експерт, має залишатися за урядом.
Є пропозиції зробити контроль ще оперативнішим. Директор енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп допускає визначення експортного ресурсу не лише раз на місяць, а на коротші періоди – наприклад, тиждень, десять днів або пів місяця. Це дозволило б швидше реагувати на зміну споживання, видобутку або наслідки нових російських атак.
Однак навіть за такого контролю повністю усунути ризики неможливо. Росія продовжує атакувати українську газову інфраструктуру, тому сьогоднішній профіцит не гарантує, що через кілька місяців країна не зіткнеться з дефіцитом.
Втім, ситуація із запасами цього року значно краща. Уже в другій половині липня у підземних сховищах було близько 13 млрд кубометрів газу. Саме таким є урядовий орієнтир на початок опалювального сезону, тож цей показник фактично вже був досягнутий. Однак загальний обсяг газу в ПСГ не дорівнює ресурсу, який може бути використаний українськими споживачами: частина запасів необхідна для технологічної роботи сховищ, а частина може належати іншим власникам.
Тож питання, чи не доведеться країні згодом імпортувати за вищою ціною газ, який раніше дозволили продати за кордон, залишається відкритим. Саме тому обмеження у 15% саме по собі не гарантує безпеки. Значно важливішим буде те, наскільки швидко держава зможе змінювати квоти, якщо скоротиться видобуток, зросте споживання або буде пошкоджено газову інфраструктуру. Запропонована схема працюватиме лише за однієї умови: можливість заробити на зовнішньому ринку не повинна отримати пріоритет над запасом газу, який Україні знадобиться взимку.
Вікторія Чирва
Photo by david Griffiths on Unsplash