7 серпня 2026 року. Російські атаки на український бізнес останнім часом дедалі частіше мають одну спільну рису: під удар потрапляють склади, сортувальні термінали та розподільчі центри. Лише за кілька останніх тижнів були знищені або пошкоджені логістичні об'єкти найбільших торговельних мереж, маркетплейсів, поштових операторів, виробників та імпортерів. А разом із ними – товари сотень невеликих компаній, які користувалися їхньою інфраструктурою.
Наймасштабнішою стала атака на Київ та Київщину в ніч на 5 серпня. Російські ракети влучили у найбільший розподільчий центр Rozetka – одного з найбільших українських онлайн-ритейлерів і маркетплейсів – у Броварах. Склад, через який проходило понад 100 тис. замовлень на добу, зруйнований вщент. За словами співвласника компанії Владислава Чечоткіна, Росія використала для його знищення три балістичні ракети, а збитки вимірюються мільярдами гривень. Для Rozetka це найбільша втрата за весь час існування компанії.
Тієї ж ночі кількох прямих ракетних влучань зазнав головний логістичний центр NOVUS. Компанія називала його «серцем» своєї логістики. Центр припинив роботу, а мережа почала перерозподіляти товарні запаси між іншими об'єктами, щоб не допустити перебоїв у магазинах. Російські удари знищили також сортувальний центр «Нової пошти» у Києві, де загинули троє працівників і восьмеро були поранені, та частину логістичної інфраструктури Fozzy Group. «Фора» втратила склади свіжої і замороженої продукції, ще один склад був пошкоджений. Мережа попередила, що приблизно на тиждень скоротить кількість акцій, а в окремих магазинах можливі тимчасові зміни асортименту.
Серйозних втрат зазнав «Епіцентр». У Києві згорів один із ключових логістичних центрів компанії, у Калинівці були знищені два великі складські комплекси. Ракетний удар також фактично зупинив виробництво керамічної плитки Epicentr Ceramic Corporation. І це далеко не перші втрати мережі: від початку повномасштабної війни росіяни щонайменше 17 разів атакували її об'єкти.
Під Києвом був знищений і великий автоматизований комплекс Denka Logistics компанії MTI Group. Наслідки такого удару виходять далеко за межі втрат самого власника складу. На його площах зберігалися товари інших компаній, зокрема головний запас Intertop, продукція Puma та інших брендів. В інших атакованих логістичних комплексах були знищені запаси Bosch, LIQUI MOLY, запчастини Toyota. Bosch повідомила, що вся її продукція, яка знаходилася на складі логістичного партнера, була втрачена.
Атака 5 серпня стала найбільш концентрованою, але удари по логістиці почалися раніше. Лише за останні місяці АТБ втратив розподільчі центри у Дніпрі та Харкові, ще один був пошкоджений в Одесі. Загалом від початку великої війни мережа втратила понад половину складських площ, а збитки оцінює у 15 млрд грн. 4 серпня російські дрони знищили склад «Біосфери» у Дніпрі, а 1 серпня – склади видавничої корпорації «Ранок» у Харкові та видавництва настільних ігор Rozum під Києвом. На них згоріли мільйони книжок, підручників та практично весь запас настільних ігор.
За підрахунками аналітичного відділу Forbes Ukraine, від початку липня російські атаки знищили понад 400 тис. кв. м складської та логістичної нерухомості українського бізнесу. Це приблизно 56 футбольних полів. А загальні втрати складської нерухомості Києва та області за час великої війни вже перевищили 1 млн кв. м.
Водночас наслідки війни дедалі сильніше відчуває і російська логістика. Від 18 липня Сили безпілотних систем ЗСУ почали системно атакувати логістичні центри Wildberries – одного з найбільших російських маркетплейсів. За майже 3 тижні було уражено щонайменше 18 його складів у різних регіонах РФ. За оцінками Сил оборони, пошкодження могли охопити до 1,15 млн кв. м – понад п'яту частину всієї заявленої логістичної інфраструктури Wildberries.
Як влучно сформулював співвласник «Нової пошти» Володимир Поперешнюк, «Ми входимо в нову фазу війни – взаємного знищення економік».
На тлі масштабних атак український бізнес вимушений переглядати саму модель логістики. У мирній економіці концентрація товарів у великих сучасних розподільчих центрах давала очевидні переваги: дешевше зберігання, автоматизація, менше перевезень, швидше комплектування замовлень. В умовах війни та сама концентрація перетворюється на небезпеку. Одним влучанням можна одночасно знищити будівлю, дороге обладнання та товарні запаси на сотні мільйонів гривень.
Тому компанії дедалі активніше переходять до протилежної моделі – розосередження запасів – намагаються розподілити товари між різними регіонами та максимально скорочувати кількість, яка одночасно знаходиться в одному розподільчому центрі. Також компанії скорочують кількість змін і працівників, які одночасно перебувають на складі. Адже головне – це безпека людей.
Відкритим залишається питання компенсації втрат. Якщо великі компанії здатні перебудувати логістику і поступово відновити знищену інфраструктуру, то для малого та середнього бізнесу втрата партії товару, що зберігалася на чужому складі або в торговельному центрі, може виявитися критичною.
Страхування проблему поки що не вирішує. Поліси від воєнних ризиків залишаються дорогими, а можливості державної програми недостатні для великих компаній. Як зазначають представники компаній, державне страхування через Експортно-кредитне агентство покриває до 30 млн грн на одну юридичну особу і стосується власних будівель та обладнання. Для бізнесу, який одним ударом може втратити сотні мільйонів або мільярди гривень, цього недостатньо.
В уряді заявляють, що шукають рішення проблеми. Після масштабної атаки представники великих ритейлерів і логістичних компаній зустрілися з прем'єр-міністром Сергієм Корецьким та міністром економіки Олександром Кравченком.
Одне з перших рішень – надати бізнесу пріоритетний доступ до вільних державних приміщень, які можна використовувати для розосередження складських потужностей. Міністерство економіки, АРМА та Фонд державного майна отримали завдання сформувати перелік таких об'єктів.
Крім того, уряд готує переговори з банками щодо кредитної підтримки постраждалих підприємств, механізми страхування воєнних ризиків, децентралізацію міжнародної логістики та розширення митного коридору. Головне завдання – не допустити перебоїв із постачанням продуктів, ліків та інших необхідних товарів, насамперед у прифронтових регіонах.
Поки що підстав говорити про загальний дефіцит товарів немає. Але локальні наслідки вже можливі: десь тимчасово скоротиться асортимент, десь доведеться довше чекати на товар або запчастини, компанії зменшуватимуть кількість акцій. А додаткові витрати на нову, розосереджену логістику з часом можуть позначитися і на собівартості продукції.
Український бізнес тим часом робить те, що робив протягом усієї великої війни – перебудовується. Після останніх атак компанії переходять від великих централізованих логістичних центрів до кількох менших складів, розосереджують запаси між регіонами, а частину планують зберігати за кордоном. Така модель дорожча і складніша, проте зменшує ризик зупинки постачання в разі знищення одного об'єкта.