31 липня 2026 року. Україна щойно завершила перехід на європейську модель регулювання ринку будівельної продукції, побудовану на Регламенті ЄС №305/2011. Але поки країна адаптувала законодавство до цих правил, Євросоюз уже ухвалив новий Регламент 2024/3110. Тож Україні знову доведеться переглядати законодавство та підлаштовувати його під оновлені європейські вимоги.
Кілька років тому Україна розпочала масштабне реформування ринку будівельної продукції, щоб привести його у відповідність до європейських норм. Основою змін став Закон України «Про надання будівельної продукції на ринку», який замінив застарілу систему технічного регулювання. Одночасно переглядалися підзаконні акти, впроваджувалися гармонізовані стандарти та нові правила оцінки відповідності продукції.
Перехід завершився лише на початку 2026 року, коли ринок остаточно перейшов на модель, побудовану за Регламентом ЄС №305/2011. Проте ще до цього Європейський Союз ухвалив новий Регламент 2024/3110, який поступово замінює попередній.
Попри появу нового європейського регламенту, попередня реформа в Україні не була марною. За останні роки у державі було практично заново вибудувано систему технічного регулювання ринку будівельної продукції. Було ухвалено базове законодавство, яке регулює її обіг, запроваджено європейський підхід до підтвердження відповідності через декларації експлуатаційних характеристик, розпочато гармонізацію національних стандартів із європейськими та створено правову основу для взаємного визнання продукції й подальшої інтеграції українського ринку до єдиного ринку ЄС.
У Міністерстві розвитку громад та територій зазначають, що новий регламент не означає відмову від уже проведеної реформи. Йдеться про наступний етап гармонізації українського законодавства з європейськими правилами, який враховує нові вимоги ЄС.
Одним із головних напрямів стане цифровізація. Значна частина інформації про продукцію має перейти в електронний формат. Передбачається використання цифрових декларацій, цифрових паспортів продукції та сучасних механізмів обміну інформацією між виробниками, державними органами й учасниками ринку.
Не менш важливий акцент зроблено на екологічності. Європейський Союз дедалі більше уваги приділяє впливу будівельних матеріалів на довкілля протягом усього життєвого циклу – від виробництва до повторного використання чи утилізації. Це означає, що виробникам доведеться підтверджувати не лише технічні характеристики продукції, а й її екологічні показники.
Крім того, документ уточнює правила ринкового нагляду, підвищує прозорість інформації про продукцію та передбачає спрощені процедури для малого і середнього бізнесу.
Україна поки що лише розпочинає підготовку до імплементації нового регламенту. Попереду – офіційний переклад документа, аналіз його положень та підготовка законодавчих змін. Паралельно доведеться оновити підзаконні нормативні акти, гармонізовані стандарти, процедури ринкового нагляду та механізми оцінки відповідності, щоб вони відповідали новим вимогам ЄС.
За словами голови парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олени Шуляк, для українського бізнесу нові правила матимуть як додаткові витрати, так і нові можливості. Виробникам доведеться адаптувати документацію, освоювати цифрові інструменти, підтверджувати нові характеристики продукції та враховувати екологічні вимоги.
Разом із тим гармонізація законодавства відкриває ширші можливості для експорту до Європейського Союзу. Чим ближчими будуть українські правила до європейських, тим менше адміністративних бар'єрів виникатиме під час виходу продукції на ринки країн ЄС. Для багатьох підприємств це означатиме не лише додаткові витрати, а й розширення потенційних ринків збуту.
Виникає логічне питання: чи подорожчають будівельні матеріали у зв’язку із впровадженням нових норм? Сам новий регламент не встановлює жодних нових цін чи тарифів. Проте його виконання потребуватиме певних інвестицій.
Виробники можуть зіткнутися з витратами на оновлення документації, цифровізацію процесів, підтвердження нових характеристик продукції та виконання екологічних вимог. Частина цих витрат потенційно може бути включена до собівартості продукції.
Втім, говорити про неминуче подорожчання будівельних матеріалів поки що передчасно. Остаточний ефект залежатиме від того, як саме Україна імплементує нові правила, наскільки тривалими будуть перехідні періоди та чи отримають виробники підтримку під час адаптації. У довгостроковій перспективі гармонізація вимог, навпаки, може посилити конкуренцію та скоротити адміністративні витрати бізнесу.
Водночас значення цієї реформи виходить далеко за межі можливих змін цін. Саме за оновленими правилами працюватиме ринок, який забезпечуватиме масштабну повоєнну відбудову України.
І від того, наскільки українське законодавство буде узгоджене з європейським, залежатиме інтеграція виробників до внутрішнього ринку ЄС, використання європейських матеріалів у проектах відбудови та передбачуваність правил для інвесторів.
Історія з новим регламентом показує ще одну особливість євроінтеграції. Одного разу адаптувати законодавство вже недостатньо. Європейські правила постійно оновлюються, тож Україні доведеться не лише наздоганяти зміни, а й навчитися оперативно реагувати на них.