7 липня 2026 року. Росія відкрила ще один фронт війни проти української цивільної інфраструктури. Якщо раніше головними цілями були електростанції, підстанції, залізниця чи логістичні центри, то з весни 2026 року під систематичними ударами опинилися автозаправні станції.
За даними учасників ринку, лише з квітня було пошкоджено або повністю зруйновано близько 200 АЗС. Найбільше потерпають Сумська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та Миколаївська області. Однак останнім часом географія атак помітно розширилася. Російські безпілотники вже б'ють по заправках на Полтавщині, а окремі удари фіксуються далеко від лінії фронту.
Після кожної такої атаки російська пропаганда майже миттєво запускає інформаційну кампанію. Проросійські телеграм-канали почали масово поширювати повідомлення про нібито неминучий дефіцит бензину та дизеля в Україні. Російські ресурси відкрито називають удари по АЗС "відповіддю" на українські атаки по російській нафтовій інфраструктурі.
Втім, саме тут і криється головна різниця між діями сторін. Україна вже давно системно завдає ударів по російських нафтопереробних заводах – підприємствах, які виробляють пальне для економіки та армії РФ. За останні місяці українські безпілотники атакували десятки таких об'єктів, а однією з найрезонансніших операцій став удар по Омському нафтопереробному заводу – найбільшому в Росії. Він розташований майже за три тисячі кілометрів від українського кордону, що ще кілька років тому здавалося майже неможливим.
Росія ж дедалі частіше обирає зовсім інші цілі. Вона атакує не підприємства, де виробляють пальне, а автозаправні комплекси, де його купують цивільні люди. Саме тому військовий ефект таких ударів практично відсутній.
Експерти пояснюють: українська армія не заправляє техніку на цивільних АЗС. Для цього існує окрема система забезпечення – польові склади паливно-мастильних матеріалів, військові паливозаправники та спеціальна логістика. Іншими словами, навіть якщо завтра всі цивільні заправки припинять роботу, це не означатиме, що українська армія залишиться без пального. А от наслідки для цивільного життя можуть бути дуже відчутними.
Передусім це величезні збитки для бізнесу. За інформацією мережі WOG, лише за останні два місяці компанія втратила або серйозно пошкодила понад два десятки автозаправних комплексів у прифронтових регіонах. Повне відновлення однієї сучасної АЗС коштує близько 50–70 млн грн. Якщо ж об'єкт доводиться фактично будувати заново, витрати можуть сягати двох мільйонів доларів.
За словами експертів ринку, великі мережі ще здатні витримувати такі втрати. Значно важче невеликим операторам. Наприклад, мережа Marshall, яка має близько 70 автозаправних станцій, лише за кілька місяців втратила понад півтора десятка об'єктів. Аналогічна ситуація склалася і в мережі BVS, яка активно інвестувала у розвиток заправок на Сумщині. Для регіонального бізнесу кілька таких ударів можуть означати втрату значної частини всієї інфраструктури.
Втім, попри масштаби руйнувань, говорити про загальнонаціональний дефіцит пального поки що підстав немає. Після паливної кризи 2022 року ринок повністю перебудував логістику. Сьогодні пальне надходить десятками маршрутів від великої кількості постачальників, тому окремі удари вже не можуть паралізувати всю систему. Тому оператори ринку переконані: навіть якщо Росія продовжить нинішню кампанію, масового дефіциту бензину чи дизеля не буде.
Водночас проблема полягає не лише у зруйнованих заправках. Не меншою загрозою стає безпека людей, які продовжують працювати в умовах постійних атак.
За словами директора консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, дедалі більше водіїв бензовозів відмовляються їхати до прифронтових районів. Причина очевидна: російські дрони цілеспрямовано полюють на транспорт із пальним. Якщо кілька років тому найбільш небезпечними були склади чи нафтобази, то тепер мішенню дедалі частіше стає весь ланцюг постачання — від бензовоза до автозаправного комплексу.
Оператори змушені не лише перебудовувати логістику, а й посилювати захист персоналу. На багатьох АЗС операторські обклали мішками з піском. Один із керівників мережі розповідав, що саме такі прості укриття під час нічної атаки врятували працівників від уламків. Під час повітряної тривоги персонал безумовно залишає територію АЗС, навіть якщо доводиться перервати обслуговування клієнтів.
Окремі мережі вже змінили графік роботи. Зокрема, WOG із початку липня запровадила спеціальний режим для автозаправних комплексів у шести прифронтових областях та на частині Полтавщини. У нічний час вони не працюють, а під час повітряної тривоги відпуск пального повністю припиняється.
Ще одна проблема виникає там, де стаціонарних АЗС просто не залишилося. Показовим прикладом став Тростянець на Сумщині. Після російських ударів у місті були знищені всі автозаправні станції. Щоб люди не залишилися без пального, його почали продавати з обладнаних бензовозів. Такі мобільні комплекси оснащені насосами, витратомірами, паливними шлангами та звичайними заправними пістолетами, тому сам процес майже не відрізняється від заправки на стаціонарній АЗС.
Втім, цей досвід виявив ще одну проблему. Чинне законодавство фактично не дозволяє повноцінну роздрібну торгівлю пальним із пересувних комплексів. Крім того, розрахуватися на таких мобільних заправках поки що можна лише готівкою.
Експерти дедалі активніше говорять про необхідність змінити правила роботи паливного ринку в умовах війни. Якщо атаки триватимуть із нинішньою інтенсивністю, мобільні АЗС можуть стати звичним елементом інфраструктури прифронтових громад.
Схожої думки дотримуються і в уряді. Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев повідомив, що Кабінет Міністрів уже разом із місцевою владою та учасниками ринку напрацьовує рішення, які мають не допустити локального дефіциту пального. Серед них – розосередження запасів, організація доставки "з коліс", додатковий захист автозаправних комплексів, а також створення механізмів страхування чи компенсації збитків операторам.
Водночас учасники ринку наголошують: жодні регуляторні рішення не здатні повністю усунути проблему безпеки. Захистити майже шість тисяч українських АЗС силами протиповітряної оборони фізично неможливо. Тому бізнесу й державі доводиться шукати нові рішення, які дозволять зберегти безперервне постачання пального навіть під час постійних атак.
За чотири роки повномасштабної війни український паливний ринок уже не раз доводив свою стійкість. Після втрати Кременчуцького НПЗ, блокування морських поставок і паливної кризи 2022 року він фактично був побудований заново. Саме цей запас міцності сьогодні дозволяє уникнути дефіциту навіть тоді, коли Росія цілеспрямовано нищить цивільну паливну інфраструктуру.