Держава активно вилучає майно проросійських політиків і бізнесу –від маєтків до дорогих активів на кшталт яхт. Але після конфіскації процес фактично сповільнюється: об’єкти місяцями або роками не доходять до продажу. У результаті між рішенням суду і реальними надходженнями виникає розрив, який не дає сформувати повноцінний ринок підсанкційного майна.
Фонд державного майна готує до продажу будинок, що належав Дмитру Табачнику – колишньому міністру освіти часів Януковича, який перебуває під санкціями. Йдеться про маєток у Козині Обухівського району Київської області. Це один із найдорожчих і найбільш показових об’єктів серед конфіскованого майна проросійських діячів. Загальна площа будинку перевищує 670 кв. м, площа земельної ділянки становить близько 0,67 га. Об’єкт уже стягнуто в дохід держави за рішенням суду і передано в управління Фонду держмайна, однак до стадії продажу він лише підходить.
Наразі триває технічна і юридична підготовка. Фонд проводить інвентаризацію майна, перевіряє стан об’єкта, замовляє незалежну оцінку та формує лот для аукціону. Після цього визначається стартова ціна і умови торгів. Лише після завершення цих процедур будинок може з’явитися на відкритих торгах.
Навіть у цьому випадку, де структура власності проста і не пов’язана з іноземними юрисдикціями, продаж не є швидким процесом. Майно вже перейшло до державної власності, але ще не приносить надходжень – триває підготовка до торгів.
Схожий сценарій і з іншими об’єктами житлової нерухомості. Зокрема, держава готує до продажу будинок Таїсії Повалій – співачки, яка після 2014 року переїхала до Росії і потрапила під українські санкції. Йдеться про маєток у Київській області площею понад 440 кв. м. Як і у випадку з будинком Табачника, об’єкт уже перейшов у власність держави, але на ринок ще не вийшов.
Ще більш проблематична ситуація зі складнішими активами. Зокрема, це стосується майна, пов’язаного з Віктором Медведчуком. Його активи включають нерухомість, земельні ділянки, корпоративні права, а також дорогі об’єкти рухомого майна. Частину цих активів арештували ще у 2022 році, однак значна їхня кількість досі не реалізована.
Найвідомішим прикладом залишається яхта Медведчука Royal Romance, яку оцінювали приблизно у 200 млн євро. Після арешту об’єкт потребував складної процедури передачі, оформлення та визначення механізму продажу. Йдеться не лише про технічну оцінку, а й про юридичний супровід, погодження із закордонними структурами та врегулювання питань власності. У результаті підготовка до реалізації розтягнулася на роки, і лише зараз актив наближається до фінальної стадії продажу.
Окремий блок становлять промислові активи російського походження. Наприклад, Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат, який пов’язували з російським бізнесом, був переданий державі і також розглядається як об’єкт для подальшої приватизації. У таких випадках процес ускладнюється масштабом активу, необхідністю оцінки бізнесу як цілісного комплексу та пошуком інвестора.
Подібна ситуація і з іншими підсанкційними об’єктами. Нерухомість і земельні ділянки після конфіскації не виходять на ринок одразу. Частина активів передається в управління державним органам, частина залишається у судових процесах, ще частина потребує додаткового оформлення прав власності. У кожному випадку перед продажем триває повний цикл підготовки – від інвентаризації до визначення умов аукціону.
Окремим етапом є управління через АРМА. Передача активу в агентство дозволяє його зберегти або тимчасово використовувати, однак не означає автоматичного продажу. Це проміжна стадія, яка може тривати довго залежно від складності активу та юридичних обставин.
Ці процеси відображаються і в цифрах.
За даними Фонду держмайна, надходження від продажу підсанкційних активів становлять близько 205 млн грн. Для порівняння, загальні надходження від приватизації за аналогічний період сягають приблизно 1 млрд грн. Частка конфіскованого майна у структурі продажів залишається обмеженою.
Голова Фонду держмайна Дмитро Наталуха зазначає, що загалом частка успішних аукціонів зросла приблизно до 22% проти близько 7% раніше. За його словами, за перші сто днів роботи нової команди було проведено близько 90 успішних аукціонів із сумарними надходженнями близько 1 млрд грн. Водночас ці показники не відображають ситуацію з підсанкційними активами, де продажі залишаються поодинокими. Наталуха підкреслює, що їхня реалізація вимагає складніших процедур, ніж стандартна приватизація: судові оскарження, перевірки законності конфіскації та оцінка ризиків для покупців.
Приклад із будинком Табачника у Козині показує початок складного, тривалого, але перспективного процесу. Конфіскація підсанкційного майна вже працює як інструмент державної політики, однак його подальша реалізація потребує налагодження. Від того, наскільки швидко такі активи переходять від вилучення до продажу, залежить і обсяг реальних надходжень, і формування повноцінного сегмента цього ринку.