20 квітня 2026 року. Україна відкрила перший агрохаб в Гані. За задумом, продукцію там не лише постачатимуть, а й перероблятимуть, вироблятимуть і розподілятимуть на місці. Йдеться про спробу змінити модель експорту: відійти від продажу сировини і закріпитися на одному з найперспективніших і водночас найбільш конкурентних продовольчих ринків світу.
Агрохаб в Африці – це продовження ініціатив Food from Ukraine, але вже в іншій моделі, зі створенням інфраструктури для виробництва, переробки та розподілу продукції безпосередньо в країні-імпортері. Йдеться про комплекс площею близько 3000 м² у столиці Гани Аккрі, де розміщені виробничі, складські та адміністративні приміщення.
За оцінками експертів, Африка залишається одним із найбільш уразливих щодо продовольства регіонів світу: щодня від голоду помирає понад 25 тисяч людей, і значна частина цих випадків припадає саме на африканські країни. Водночас Україна виробляє приблизно уп’ятеро більше продуктів харчування, ніж споживає, однак її частка в імпорті Африки не перевищує 5%. Саме цим і пояснюється перехід до іншої моделі – з роботою безпосередньо на місці.
Запуск обійшовся приблизно у $800 тис., а управління передано локальній команді. Проект реалізує український аграрний консорціум «Рідне», який об’єднує 11 підприємств харчової галузі та близько 80 фермерів, із яких близько 40% працюють у прифронтових регіонах. Консорціум створено у 2022 році, і за цей час він вийшов на виробництво до 320 тисяч продуктових наборів щомісяця загальною вартістю близько $4 млн, забезпечуючи до 70% сегмента гуманітарного продовольства в Україні; річний обіг продукції оцінюється приблизно у $48 млн.
Уже на старті налагоджено виробництво макаронів із українського борошна на місцевих потужностях, після чого формуються продовольчі набори, у яких орієнтовно 60% становить українська продукція і 40% – місцева. Перші 4000 наборів були передані мешканцям Аккри після запуску хабу. Такий підхід передбачає включення місцевого виробництва в ланцюг створення продукту, а не його витіснення імпортом. Як пояснює комерційний директор консорціуму Сергій Ковальчук, «ми не привозимо їжу – ми будуємо систему», маючи на увазі локалізацію виробництва та створення доданої вартості безпосередньо в країні.
Вихід у Гану став результатом попередніх кроків: ще у 2024 році консорціум співпрацював із місцевим фондом McDan і тестував модель постачання та розподілу продовольства. За їхніми оцінками, логістика до Західної Африки виявилася лише приблизно на 30% дорожчою, ніж до європейських ринків. При цьому ринок достатньо конкурентний: у регіоні активно працюють постачальники з Туреччини, Єгипту та Лівану, часто через посередників і з нижчими цінами. Український підхід передбачає іншу модель конкуренції – поєднання постачання сировини з локальним виробництвом і подальшим розподілом готової продукції через регіональний центр.
Проект розглядається як пілотний із подальшим масштабуванням. У планах – постачання продукції з хабу в Гані до інших країн Західної Африки, а також відкриття нових центрів у Східній та Південній Африці, зокрема у Кенії та Намібії. Передбачено розширення виробництва в самій Гані – фасування круп, розлив олії, виробництво консервованої продукції та пакування готових наборів. Окремий напрям – освітні програми для місцевих фермерів у співпраці з українськими аграрними університетами та створення спільного центру селекції насіння.
Запуск агрохабу відбувається на тлі зміни структури українського агроекспорту. Наразі він становить близько $27 млрд на рік, і значна його частина – це сировина. За оцінкою президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, для повноцінного виходу на африканські ринки Україні необхідно змінити підхід: «ми можемо збільшити поставки колосально, але для цього маємо припинити експортувати лише сировину».
Експерт наводить приклад Туреччини, яка продає в Африку не зерно, а готову продукцію – борошно, макарони і крупи. У цьому контексті оптимальною моделлю він називає переробку сировини в Україні з подальшим постачанням до регіональних хабів, звідки продукція розподіляється по континенту.
Водночас Леонід Козаченко наголошує на необхідності масштабних інвестицій у внутрішню переробку агропродукції. Йдеться про залучення протягом наступного десятиліття близько $85–90 млрд у цей сегмент. Це дозволить збільшити річний агроекспорт із нинішніх приблизно $27 млрд до понад $120 млрд і перейти від моделі постачання сировини до продажу продукції з доданою вартістю.