26 лютого 2026 року. Держава повернула бронювання працівників до стандартних строків розгляду заяв. Якщо раніше підприємства могли отримати погодження фактично за добу, то тепер процедура знову займає до трьох днів. Для бізнесу це означає, що швидких рішень більше не буде – кадрові питання доведеться планувати заздалегідь.
Ідея бронювання від самого початку була простою – зберегти людей там, де без них зупиняється робота підприємств і цілих галузей. Але численні зміни правил за останній рік суттєво вплинули на практичну роботу цього механізму.
Зміни були необхідними, адже у цій сфері почалися зловживання. Наприкінці 2024 року президент Володимир Зеленський публічно звернув увагу на масштаби бронювання – за різними оцінками, відстрочку мали близько 1,5 млн працівників. Після цього уряд почав перевіряти, як саме компанії отримували статус критичних.
З’ясувалося, що частина підприємств відповідала критеріям лише формально або фактично не відігравала ключової ролі ні в економіці, ні у забезпеченні регіонів. У результаті правила переглянули і зробили жорсткішими, а бізнесу довелося заново доводити, чим саме його діяльність є важливою. Для держави це стало спробою повернути бронювання до початкової логіки – зберігати працівників там, де без них справді зупиняється робота.
Наприкінці 2025 року держава запровадила ще один інструмент – тимчасове бронювання для працівників оборонно-промислового комплексу, навіть якщо у них є формальні порушення військового обліку. Йдеться про можливість швидко взяти на роботу потрібного спеціаліста і вже після цього привести документи до ладу. Але цей механізм має чіткі межі: він стосується лише підприємств ОПК і не може використовуватися як універсальний спосіб обійти вимоги в інших галузях.
Окремий акцент держава зробила на цифровому контролі процедури. Дані тепер перевіряються через електронну взаємодію державних реєстрів, що значно ускладнює використання формальних кадрових рішень для отримання відстрочки. Паралельно завершився період спрощених процедур, які дозволяли погоджувати бронювання фактично протягом доби – система повернулася до стандартних строків розгляду заяв через портал «Дія» упродовж 72 годин.
Найбільше значення для підприємств має статус критично важливого. Формально критерії його отримання визначені, однак на практиці ключову роль відіграє аргументація реального внеску компанії в економіку або забезпечення оборонних потреб. Органи погодження дедалі частіше оцінюють місце підприємства у виробничих ланцюгах і вплив на регіональні процеси, а не лише фінансові показники чи чисельність персоналу.
Саме тому бронювання перестало бути одноразовою процедурою. Підприємства змушені постійно контролювати військовий облік, відповідність посад і пропорції між кількістю заброньованих працівників та загальною чисельністю військовозобов’язаних. Будь-які зміни у структурі компанії або кадрових функціях можуть вимагати оновлення інформації, інакше виникають ризики втрати відстрочки.
Водночас держава розширює галузевий підхід. Пріоритет зберігається за оборонною промисловістю та підприємствами, які забезпечують стійкість енергетичної інфраструктури. Зокрема, виробники та ремонтні компанії, пов’язані з трансформаторним обладнанням, отримали можливість бронювати весь військовозобов’язаний персонал. Уряд також спростив критерії визначення критичності для окремих категорій виробництва, дозволивши відповідати меншій кількості показників, якщо діяльність підприємства безпосередньо впливає на безперервність енергосистеми.
Також у 2026 році змінився підхід до аграрного сектору. Міністерство економіки оновило критерії визначення критично важливих підприємств у сільському господарстві, передавши значну частину процедур на рівень обласних військових адміністрацій. Тепер аграрні компанії мають подавати заявки через Державний аграрний реєстр, а рішення ухвалюються з урахуванням регіональної специфіки.
Нові вимоги підвищили поріг для отримання статусу критичності. Мінімальна площа оброблюваних земель збільшена до тисячі гектарів, а необхідний річний дохід — до 40 млн грн. Водночас із переліку прибрали податковий показник – раніше підприємство мало підтвердити сплату не менше 324 тис. грн ПДФО за попередній квартал. У Мінекономіки пояснюють зміни прагненням зменшити навантаження на центральні органи влади та прискорити розгляд великої кількості заявок. Фактично частину рішень перенесено ближче до регіонів, де краще розуміють структуру місцевого агробізнесу.
Ще одним напрямом дискусії навколо бронювання стала ситуація бізнесу, який працює поблизу лінії фронту. Європейська Бізнес Асоціація звернулася до уряду з пропозицією змінити підхід до можливості бронювання всього персоналу таких підприємств.
Сьогодні право на 100% бронювання мають переважно компанії, зареєстровані безпосередньо у прифронтових громадах. Водночас значна частина бізнесу формально зареєстрована в інших містах, але фактично здійснює виробництво, логістику або торгівлю через підрозділи на небезпечних територіях. За оцінкою асоціації, такі структурні підрозділи забезпечують робочі місця, підтримують місцеві бюджети і працюють у підвищених безпекових ризиках, але не можуть скористатися повним бронюванням через юридичну адресу головної компанії.
Бізнес пропонує враховувати саме фактичне місце діяльності підприємства і дозволити застосовувати повне бронювання до окремих філій або виробничих майданчиків, не включаючи цих працівників до загальних лімітів в інших регіонах. Передбачається, що підтвердження здійснюватиметься через обласні чи міські адміністрації на підставі документів про реальну роботу у прифронтових зонах.
Бронювання працівників стало питанням балансу: з одного боку, армії потрібні люди, з іншого – економіка теж має працювати. Саме тому бізнес пристосовується до нових вимог, а держава намагається не допустити зупинки підприємств і втрати робочих місць, і при цьому забезпечувати потреби мобілізації.
Вікторія Чирва