16 лютого 2026 року. Колишнього міністра енергетики Германа Галущенка затримали вночі під час спроби залишити Україну – зняли з варшавського потяга під час спроби перетину кордону. Згодом йому вручили підозру у справі «Мідас»: за версією слідства, йдеться про участь у злочинній організації та легалізацію мільйонних сум через міжнародну фінансову мережу з офшорами й рахунками у Швейцарії.
Як підозрюють слідчі, ще в лютому 2021 року на острові Ангілья було створено інвестиційний фонд, який формально мав залучити близько 100 мільйонів доларів. Насправді ж цей фонд використовувався як інструмент відмивання коштів, отриманих у межах корупційної схеми в енергетичному секторі.
За версією слідства, гроші, отримані внаслідок корупційної схеми в енергетичному секторі, спочатку акумулювалися у вигляді готівки. Йдеться про кошти, які, за матеріалами провадження, збиралися з контрагентів державної компанії у формі «відкатів» – фіксованого відсотка від вартості контрактів. Далі починався етап «відмивання» цих сум.
Частину готівки конвертували в криптовалюту через посередників. Такий інструмент дозволяє розірвати прямий зв’язок між джерелом походження коштів і їхнім подальшим рухом, адже операції здійснюються через цифрові гаманці без прив’язки до класичних банківських рахунків. Після кількох транзакцій між різними гаманцями кошти переводилися назад у фіатну валюту вже в інших юрисдикціях.
Паралельно використовувалася багаторівнева офшорна структура. На Маршаллових Островах були зареєстровані дві компанії, інтегровані у траст, оформлений у Сент-Кітс і Невіс. Формальними бенефіціарами цих компаній стали колишня дружина та діти ексміністра. Саме ці компанії придбали акції інвестиційного фонду, створеного на острові Ангілья.
Після цього кошти, які, за версією слідства, фактично походили з України, почали надходити на рахунки фонду в трьох швейцарських банках – вже як «інвестиції». Таким чином гроші, що спершу мали ознаки неправомірної вигоди, формально набували статусу доходу від інвестиційної діяльності.
Слідство вже встановило, що на рахунки, контрольовані родиною ексміністра, було перераховано понад 7,4 мільйона доларів. Додатково родині передали понад 1,3 мільйона швейцарських франків і 2,4 мільйона євро – частково готівкою, частково через банківські перекази в Швейцарії. Частину коштів використовували для оплати навчання дітей у швейцарських закладах (за даними журналістів, 18-річний Максим Галущенко уже кілька років навчається в одному з найдорожчих приватних коледжів Швейцарії – College Alpin International Beau Soleil, де витрати на навчання разом із проживанням сягають приблизно 200 000 доларів на рік), іншу частину розміщували на депозитах, що генерували додатковий легальний дохід. У підсумку гроші поверталися в цивільний обіг уже без очевидного зв’язку з початковим джерелом.
Уся схема, за логікою правоохоронців, будувалася на трьох ключових елементах: розрив ланцюга походження через криптовалютні операції, маскування бенефіціара через трастову та офшорну структуру та легалізація через інвестиційний фонд у стабільній фінансовій юрисдикції.
Нагадаємо, справа «Мідас» публічно стартувала ще 10 листопада 2025 року. Тоді підозри отримали семеро осіб, серед яких бізнесмени Тимур Міндіч, Ігор Миронюк, представники менеджменту «Енергоатому» та кілька осіб, відповідальних за фінансовий супровід схеми. За матеріалами слідства, у держкомпанії діяла система відкатів у розмірі 10–15 відсотків від кожного контракту з постачальниками.
Той факт, що з початку розслідування минуло 4 місяці, і лише зараз Герману Галущенку вручили підозру, викликає питання до правоохоронців: якщо доказову базу збирали не один місяць, чому фінальна фаза відбулася саме так – із нічним зняттям з потяга, поспіхом у вручення підозри та низкою моментів, які поки що залишаються без пояснення.
Колишній народний депутат Борислав Береза публічно звернув увагу на процесуальну сторону цієї історії. За його словами, якщо Галущенко є багатодітним батьком і мав формальне право на виїзд, а запобіжного заходу до цього моменту не було обрано, виникає питання про правові підстави затримання на кордоні. «Якщо підозра вручена вже після затримання, то що саме стало юридичною основою для обмеження свободи пересування? Чи існувала ухвала суду? Чи діяли правоохоронці в межах чітко визначених норм, чи ситуація розгорталася в логіці «спочатку затримати – потім оформити?» – задається питаннями колишній нардеп.
З ним згоден і ексміністр Олексій Кучеренко: на його думку, підозру Галущенку можна було вручити у Києві, натомість «антикорупційні органи влаштували з цього шоу для чергового гучного інформаційного приводу».
Звісно, ці процесуальні тонкощі не знімають підозри і не означають виправдання колишнього міністра енергетики. Йдеться про якість і чистоту процедури. Якщо справа стосується багатомільйонних потоків, офшорних структур, швейцарських рахунків і складної міжнародної схеми легалізації коштів, вона має бути процесуально бездоганною. Інакше навіть незначна помилка може поставити під сумнів усе обвинувачення в суді.