13 лютого 2026 року. Дискваліфікація українського скелетоніста Владислава Гераскевича за публічну спробу увіковічнити пам’ять загиблих спортсменів викликала ажіотаж в Україні та по всьому світу. За різними підрахунками, за час повномасштабної війни внаслідок російської агресії загинуло понад 650 українських спортсменів і тренерів. Наймолодшій з них – дзюдоїстці Вікторії Івашко – було 9 років.
Отже, МОК відкликав акредитацію Гераскевича за «шолом пам’яті» -екіпірування з портретами 22 українських спортсменів, які загинули внаслідок російської агресії. МОК заборонив використовувати цей шолом під час офіційних стартів, запропонувавши замінити його на чорну пов’язку як універсальний знак жалоби. Спортсмен відмовився. 10 лютого він вийшов на трасу у «шоломі пам’яті», а вже 12 лютого його акредитацію відкликали, пославшись на правило 50.2 Олімпійської хартії, яке забороняє політичні, релігійні та расові демонстрації під час Ігор.
Президентка МОК Кірсті Ковентрі заявила, що рішення ухвалене відповідно до чинного регламенту, а принцип нейтральності є фундаментальним для олімпійського руху. У комітеті підкреслили, що спортсмен міг демонструвати шолом під час тренувань, у змішаній зоні після стартів або в соціальних мережах. Формально аргументація зводиться до одного: під час змагань діють однакові правила для всіх учасників.
Гераскевич із цим не погодився. За його словами, вшанування пам’яті загиблих спортсменів не є політичною пропагандою. Після дискваліфікації він написав: «Це – ціна нашої гідності» і повідомив, що планує передати шолом на аукціон, а кошти спрямувати на допомогу Україні.
Паралельно розпочалася юридична боротьба. Адвокат спортсмена Євген Пронін подав апеляцію до Спортивний арбітражний суд (CAS) за процедурою термінового розгляду під час Олімпійських ігор. Документи прийняті до розгляду, рішення очікується в стислий термін. Цікаво, що до юридичної команди із захисту спортсмена долучився колишній голова Офісу президента Андрій Єрмак.
В Україні переважна більшість підтримала Владислава Гераскевича – сотні схвальних постів у соціальних мережах, які зводяться до того, що «своє золото він узяв». Відреагував і український бізнес: співзасновник Monobank Олег Гороховський оголосив про премію в розмірі одного мільйона гривень для спортсмена, до акції також долучилися Київстар ТБ, телеканал «1+1 Україна» та компанія OBRIO, гемблінговий бізнес. Загалом для Владислава Гераскевича було зібрано кілька мільйонів гривень. А президент Володимир Зеленський нагородив спортсмена орденом Свободи «за самовіддане служіння українському народові, громадянську мужність і патріотизм».
Чимало експертів зазначають, що МОК несправедливо посилається на статтю Олімпійської хартії, спрямовану проти політичної агітації. І нагадують на прецедент 2022 року, коли на Олімпійських Іграх у Пекіні Гераскевич вийшов із табличкою «No War in Ukraine», і тоді санкцій жодних не було.
Критики запитують, чи змінився підхід до тлумачення правила 50 і де проходить межа між нейтральністю та формалізмом. МОК, зі свого боку, наполягає, що правила під час стартів мають застосовуватися однаково до всіх учасників незалежно від обставин.
Лідери думок пробували апелювати до керівництва Міжнародного олімпійського комітету. Так, колишній президент України Віктор Ющенко опублікував звернення до Виконавчого комітету МОК, в якому зазначив, що вшанування пам’яті не може трактуватися як ідеологічна агітація, і забороняючи його, МОК фактично стає на бік агресора.
Чимало питань і до представників України у МОК – Сергія Бубки та Валерія Борзова, які не висловили підтримки Гераскевичу. Є припущення, що Бубка міг просто помститися Гераскевичу – той неодноразово наполягав на виключенні Бубки зі складу Комітету через те, що він досі веде бізнес на території так званих «ДНР» та «ЛНР», окупованих Росією.
На думку виконавчого директора Українського інституту майбутнього Вадима Денисенка, на Борзова та Бубку має чинитися тиск, щоб вони постійно відчували ставлення суспільства через їхню позицію щодо Гераскевича.
Однак експерт застеріг від прямого конфлікту з МОК. На його думку, це може нівелювати складну дипломатичну та кулуарну роботу, спрямовану на обмеження повноцінного повернення Росії у світовий спорт.
Так, на Олімпіаді в Мілані російські спортсмени виступали як «нейтральні». Але паралельно в інших федераціях ситуація змінюється не на користь України. Федерації дзюдо та тхеквондо вже повернули росіян під їхнім прапором, у шахах юнацьким збірним дозволили виступати з російською символікою, а в паралімпійському русі умови участі для росіян стали м’якшими. Тому будь-яка непродумана ескалація може не посилити українські позиції, а навпаки — дати аргументи Росії і ускладнити подальшу боротьбу.
Вікторія Чирва