9 лютого 2026 року. Україна опинилася між двома полюсами. З одного боку – податкові умови МВФ, від виконання яких залежить отримання близько 8 мільярдів доларів фінансування. З іншого — занепокоєння малого бізнесу, який побоюється, що нові правила, зокрема обов’язкова реєстрація ПДВ, можуть зробити частину діяльності нерентабельною. У цих умовах уряд намагається знайти компромісний варіант, який дозволить зберегти підтримку міжнародних партнерів і водночас мінімізувати тиск на підприємців.
Щоб отримати фінансування, Україна має виконати чотири податкові передумови. Перша – перегляд режиму безмитного ввезення міжнародних посилок із фактичним скасуванням пільгового порогу у 150 євро. Другий – запровадження механізму оподаткування доходів фізичних осіб, які отримують прибутки через цифрові платформи, з обов’язком таких платформ передавати інформацію податковим органам за моделлю, близькою до європейської директиви DAC7. Третя – визначення параметрів дії військового збору на рівні 5% після завершення воєнного стану. Четвертий – внесення урядом до парламенту законопроекту про обов’язкову реєстрацію для ФОПів, які за останні 12 місяців мають оборот понад 1 млн грн – нинішній поріг обов’язкової реєстрації платником ПДВ.
Найбільш чутливим елементом пакета є саме останній пункт. У першій версії законопроєкту Мінфін пропонував зобов’язати ФОПів із річним оборотом понад 1 млн грн реєструватися платниками ПДВ з 1 січня 2027 року.
У 2024 році оборот понад цей рівень задекларували близько 660 тисяч ФОПів із приблизно 1,7 млн платників єдиного податку. За таких параметрів кількість платників ПДВ могла б зрости з нинішніх приблизно 250 тисяч до понад 1 мільйона. Оцінка потенційного додаткового фіскального ефекту становить близько 40 млрд грн у 2027 році.
Разом із цим масштаб зміни означає кратне зростання адміністративного навантаження. Перехід на ПДВ передбачає реєстрацію податкових накладних, облік податкового кредиту, дотримання строків звітності та ризик штрафних санкцій за порушення процедур. Для значної частини малих підприємців, які працюють без розширеного бухгалтерського супроводу, це означає додаткові витрати на адміністрування. З боку держави питання стосується технічної спроможності податкової служби адмініструвати різке збільшення кількості платників ПДВ. Після оптимізації чисельність ДПС становить близько 1,8 тис. працівників у центральному апараті та 19,3 тис. у територіальних органах. Уже зараз витрати на доопрацювання програмного забезпечення для адміністрування ПДВ оцінюються приблизно у 180 млн грн.
Бізнес також звертає увагу на структурні наслідки. Порогове значення у 1 млн грн було встановлене понад десять років тому за інших макроекономічних умов. За цей час номінальні обороти зросли, і значна частина підприємців, які формально перевищують цей ліміт, не є середнім бізнесом за масштабом діяльності. У разі запровадження обов’язкової ПДВ-реєстрації частина підприємців може намагатися стримувати обороти, змінювати організаційну структуру або дробити діяльність. Якщо підприємець працює з кінцевими споживачами, він не завжди зможе просто підняти ціну на 20% — це може зменшити попит, тому частину податку доведеться покривати за рахунок власного прибутку. Якщо ж він працює з компаніями, статус платника ПДВ стає майже обов’язковим для співпраці, але разом із цим означає складніший облік і додаткові витрати. У підсумку для багатьох ФОПів це не лише новий податок, а й зміна моделі роботи — або з меншим прибутком, або з вищими цінами, або з обмеженням зростання.
В уряді і парламенті розуміють всі ці ризики, тому не поспішають вносити законопроект до сесійної зали, намагаючись знайти баланс між міжнародними зобов’язаннями та інтересами бізнесу. З одного боку, уряд розуміє: без виконання податкових умов програма МВФ не буде затверджена, а разом із нею може зірватися й фінансова підтримка ЄС на 2026–2027 роки, обсяг якої оцінюється до 90 млрд євро. Для бюджету це критично: вже з другого кварталу 2026 року країні потрібні регулярні зовнішні надходження, оскільки перший квартал традиційно покривається за рахунок перехідних залишків і внутрішніх перерозподілів.
З іншого боку, влада намагається пом’якшити найбільш чутливу норму – обов’язкову ПДВ-реєстрацію для ФОПів. Зараз обговорюється підвищення річного обороту до 2–4 млн грн. Орієнтир у близько 85 тис. євро відповідає мінімальному рівню, дозволеному законодавством ЄС. Це дає можливість формально зберегти напрям гармонізації з європейськими правилами, але суттєво зменшити кількість підприємців, яких зачепить реформа, і відповідно – її фіскальний ефект.
Ще один спосіб, яким уряд намагається виграти час, – розвести формальне виконання вимоги та її реальне запровадження. Для МВФ на цьому етапі достатньо внести законопроект до парламенту. Саме введення ПДВ для ФОПів передбачене лише з 2027 року. Тобто рішення потрібно показати зараз, а реальні наслідки для підприємців можуть настати через два роки.
З рештою вимог МВФ ситуація виглядає простішою. Якщо говорити про скасування пільги на безмитне ввезення міжнародних посилок вартістю до 150 євро, то в разі ухвалення змін всі імпортні відправлення оподатковуватимуться незалежно від ціни. Для бюджету це означає розширення податкової бази: значна частина дрібного імпорту, яка зараз проходить без ПДВ і мита, почне приносити доходи. За оцінками уряду, йдеться про десятки мільярдів гривень потенційних надходжень у середньостроковій перспективі.
Аргумент влади полягає у вирівнюванні умов конкуренції. Українські продавці сплачують податки з кожної операції, тоді як товари з іноземних маркетплейсів часто потрапляють до країни в межах пільгового порогу. Після скасування ліміту різниця в податковому навантаженні між внутрішньою торгівлею та онлайн-імпортом зменшиться.
Водночас це рішення неминуче вплине на кінцеву ціну частини товарів для споживачів, адже податки закладаються у вартість покупки. Саме тому ця норма є менш емоційно чутливою, ніж ПДВ для ФОПів, але також потребує політичної підтримки в парламенті.
Окремий блок стосується доходів, отриманих через цифрові платформи. Йдеться про тих, хто працює через онлайн-сервіси: водіїв таксі, кур’єрів, продавців на маркетплейсах, виконавців послуг на цифрових майданчиках. Суть змін полягає в тому, що самі платформи мають передавати податковим органам інформацію про доходи своїх користувачів. Тобто контроль переноситься з окремого підприємця на оператора сервісу.
На відміну від ПДВ для ФОПів, ця норма не змінює ставки податку і не вводить новий збір. Вона радше уточнює механізм адміністрування і покликана зробити сплату податків автоматичнішою. Саме тому її розглядають як менш конфліктну частину пакета вимог.
Найменш дискусійною серед вимог виглядає норма про продовження 5% військового збору. Йдеться не про новий податок, а про збереження чинної ставки і після завершення воєнного стану. Водночас сам факт, що збір не буде автоматично скасований після війни, означає фіксацію податкового навантаження на довший період, ніж це очікувалося раніше.
Усі ці зміни планують об’єднати в один законопроєкт, щоб швидше провести їх через парламент і одночасно виконати кілька умов МВФ. Саме в цій частині уряд демонструє готовність рухатися без суттєвого перегляду домовленостей, на відміну від питання ПДВ для ФОПів, де триває пошук компромісу.