26 січня 2026 року. Уряд розглядає можливість продажу до 25% акцій НАЕК «Енергоатом» у межах програми великої приватизації. Про це заявив міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболєв, перебуваючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. За його словами, реалізація такого проекту потребуватиме залучення великих фінансових установ і узгодженої позиції європейських партнерів.
Йдеться не про повну зміну форми власності, а про частковий продаж стратегічного активу з метою залучення інвестицій. Водночас міністр визнав, що великі європейські компанії ядерного сектору зараз мають власні фінансові й операційні проблеми, що ускладнює потенційний інтерес до українського активу — як під час війни, так і одразу після її завершення. За його словами, подібні угоди можливі лише за умови спільного рішення на рівні Європейського Союзу.
Соболєв пов’язує ідею часткової приватизації «Енергоатому» з браком державних коштів. За його словами, держава не здатна самостійно профінансувати всі потреби компанії — від модернізації до відновлення після війни, — тому уряд розглядає залучення приватного капіталу як один із можливих інструментів.
Інвестиційні експерти оцінюють потенційну вартість 25% «Енергоатома» у діапазоні від $1,5 до $2,5 млрд без урахування Запорізької АЕС, яка наразі перебуває під окупацією. За умови повернення станції під контроль України оцінка активу може зрости в рази.
Зокрема, аналітики звертають увагу на значний операційний дохід компанії, високі показники EBITDA та порівняно невелике боргове навантаження. Водночас через воєнні ризики потенційні покупці закладатимуть у ціну значний ризиковий дисконт, що знижує оцінку «Енергоатома». За таких умов вартість чверті компанії експерти оцінюють приблизно у $1,6–2,2 млрд.
Додатковим чинником, що впливає на ціну, залишається механізм покладання спеціальних обов’язків (PSO) – компенсація пільгових тарифів для населення. За оцінками експертів, скасування або перегляд цього механізму могло б істотно підвищити інвестиційну привабливість компанії.
Окреме питання – репутаційні ризики компанії. Попри резонансну антикорупційну справу, яку НАБУ та САП розкрили наприкінці 2025 року і яка стосувалася виведення коштів із «Енергоатома», інвестори не вважають її критичним фактором для оцінки вартості активу. Навпаки, посилення контролю та оновлення корпоративного управління можуть бути сприйняті як сигнал про готовність компанії до змін.
Експерти сходяться на думці, що потенційними покупцями частки «Енергоатома» навряд чи стануть приватні промислові гравці. Найімовірніше, інтерес можуть проявити інституційні інвестори — великі інвестиційні та пенсійні фонди з ЄС і США, а також міжнародні фінансові організації, зокрема IFC, EBRD або DFC. Не виключається й варіант продажу в межах ширших міжнародних домовленостей щодо відновлення України.
Дискусії про часткову приватизацію стратегічних енергетичних компаній в Україні точаться не вперше. Ще на початку 2000-х років в уряді обговорювали можливість продажу частки «Нафтогазу» — за умови попередньої реструктуризації та запровадження запобіжників проти концентрації власності. Тоді вивчався, зокрема, досвід Італії, де «народна» приватизація ENI, великої державної нафтогазової компанії, передбачала збереження державного контролю та обмеження для великих акціонерів.
Однак усі ці плани так і не були реалізовані: «Нафтогаз» залишився у повній державній власності, а ідея приватизації щоразу відкладалася з політичних або економічних причин.
Сьогоднішня дискусія навколо «Енергоатома» фактично повертає Україну до старого питання – чи готова держава допустити приватний капітал до стратегічної енергетики і за яких умов це можливо.