27 січня 2026 року. Співпраця з Міжнародним валютним фондом передбачає ухвалення пакету непопулярних законів. А за них має голосувати Верховна Рада. Українським депутатам не дуже хочеться голосувати за те, що неминуче погіршить становище бізнесу. Тому вони ладні погодитися на таке голосування тільки в тому випадку, якщо отримають за це щось рівноцінне. Спойлер – і це не гроші.
Співпраця України з Міжнародним валютним фондом входить у складний етап. Для продовження програми МВФ Україна має виконати низку непопулярних рішень, які стосуються насамперед податкової та бюджетної політики. Йдеться про підвищення окремих податків, перегляд податкових пільг, розширення податкової бази, зміни у спрощеній системі оподаткування, посилення контролю за сплатою податків та інші кроки, які болісно сприймаються бізнесом і виборцями.
Усі ці рішення потребують голосів у Верховній Раді. Але саме з цим сьогодні найбільші проблеми. Парламент перебуває у стані затяжної кризи: кілька тижнів тому голосів забракло навіть для кадрових призначень, без яких уряд не може повноцінно працювати. У таких умовах очевидно, що за непопулярні рішення МВФ депутати просто так голосувати не будуть.
Саме тому дедалі частіше обговорюється ідея об’єднати всі ці ініціативи в один законопроект і винести його на голосування пакетом. Логіка проста: проголосувати все одразу, щоб зменшити політичні втрати для кожного окремого депутата. Втім, навіть такий підхід не гарантує результату – голосів усе одно може не вистачити. Тому постає ключове питання: що може змусити депутатів натиснути кнопку «за»?
Один із можливих варіантів – запропонувати їм рішення, яке безпосередньо зачіпає їхні власні інтереси. У пресі все частіше обговорюється один варіант – зняття з парламентарів пожиттєвого статусу політично значущих осіб – PEP.
Цей статус (politically exposed person) був запроваджений в Україні в межах реформи фінансового моніторингу та приведення законодавства у відповідність до міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів. До цієї категорії належать особи, які обіймають або обіймали високі державні посади, зокрема народні депутати, а також члени їхніх сімей і пов’язані особи. Логіка такого підходу полягає в тому, що доступ до влади й ухвалення рішень підвищує ризики корупції, а отже потребує посиленого фінансового контролю.
PEP-режим закріплений у базовому законодавстві з фінансового моніторингу, ухваленому наприкінці 2019 року, а його практичне застосування детально регламентується роз’ясненнями Національного банку. Саме банки стали ключовими виконавцями цієї моделі контролю, отримавши обов’язок уважніше перевіряти операції таких клієнтів.
За останні роки правила щодо PEP неодноразово змінювалися. У 2022 році підхід було пом’якшено: для осіб, які вже завершили виконання публічних функцій, посилений режим фактично обмежили трирічним періодом після завершення каденції. Однак у жовтні 2023 року ухвалили закон №3419-IX, яким пожиттєвий статус PEP було повернуто. Таке рішення пояснювали необхідністю відповідності міжнародним стандартам фінмоніторингу та очікуваннями міжнародних партнерів України, зокрема ЄС і МВФ.
Формально статус PEP не означає заборони чи санкцій. Проте на практиці він створює для депутатів і їхніх родин низку проблем. Банки зобов’язані проводити додаткові перевірки, вимагати підтвердження джерел коштів і статків, погоджувати операції на рівні керівництва або затягувати процеси фінансового обслуговування. У деяких випадках фінансові установи воліють узагалі відмовляти таким клієнтам, щоб уникнути підвищених регуляторних ризиків і відповідальності.
Ці обмеження зачіпають не лише самих народних депутатів, а й членів їхніх сімей, навіть неповнолітніх дітей. Побутові фінансові операції – відкриття рахунків, оформлення кредитів, проведення великих переказів, продаж майна – можуть супроводжуватися додатковими запитами, затримками або тимчасовими блокуваннями до з’ясування обставин. Навіть за повної легальності коштів такі процедури створюють відчуття постійної підозри й контролю.
Зняти або пом’якшити статус PEP можна виключно законодавчим шляхом — через внесення змін до закону про фінансовий моніторинг. Практично йдеться про кілька можливих варіантів. Перший – повернення до моделі, яка вже діяла у 2022 році, коли посилений режим для політично значущих осіб обмежувався періодом перебування на посаді та кількома роками після завершення каденції, а не зберігався довічно.
Другий – формальне збереження статусу PEP, але суттєве пом’якшення його наслідків: наприклад, чітке обмеження переліку посилених перевірок, скорочення кола пов’язаних осіб або встановлення зрозумілих критеріїв, після яких банки не зобов’язані застосовувати поглиблений фінансовий моніторинг.
Теоретично можливий і радикальніший варіант — вилучення з законодавства положень про пожиттєвий статус PEP, однак такий крок вимагав би складних переговорів із міжнародними партнерами й навряд чи може бути реалізований без наслідків для співпраці з МВФ та ЄС. Саме тому в політичних колах найчастіше обговорюють не повне скасування PEP, а його точкове «послаблення» – як компроміс, який може стати внутрішнім стимулом для голосування за непопулярні рішення.
Вікторія Чирва
Image by Mohamed Hassan from Pixabay