15 січня 2026 року. Складна енергетична ситуація, в якій опинився Київ після обстрілів 9 січня, актуалізувала давню політичну боротьбу між центральною владою та столичною. Президент Зеленський вчергове скористався моментом: публічно звинуватив мера у провалах захисту енергосистеми Києва.
Після масованої російської атаки 9 січня Київ опинився у найскладнішій з початку повномасштабного вторгнення ситуації з енергопостачанням та теплом. Удар був спрямований насамперед по енергетичній і тепловій інфраструктурі столиці. Тієї ночі Росія застосувала понад двісті ударних дронів і значну кількість ракет.
Наслідки обстрілу стали безпрецедентними для міста. Одразу після атаки без електрики залишалися сотні тисяч домогосподарств. За даними енергетиків, у піковий момент світло зникло у понад пів мільйона споживачів. Паралельно було порушено теплопостачання: без опалення залишилися близько шести тисяч багатоповерхових будинків, що становить майже половину житлового фонду столиці.
Через ушкодження теплоелектроцентралей і мереж Київ перейшов у режим аварійної роботи. Сильні морози, високі навантаження та фізичні пошкодження енергосистеми не дозволили швидко стабілізувати ситуацію. У місті запровадили екстрені відключення електроенергії, погодинні графіки фактично перестали діяти.
Станом на середину січня ситуація залишається складною, хоча частину споживачів уже підключили. За словами міського голови Віталія Кличка, у Києві досі без опалення залишаються близько 400 багатоповерхових будинків — із шести тисяч, де теплопостачання було відсутнє після атаки 9 січня. Частині з них тепло планують подати найближчим часом.
На цьому тлі загострилася публічна суперечка між центральною владою і керівництвом столиці. Перші закиди з боку президента пролунали вже в день обстрілу. Володимир Зеленський закликав місцеву владу «не тікати від проблем, а вирішувати їх», підкресливши, що Київ є найбільш фінансово забезпеченим містом країни і має мати всі необхідні резервні схеми.
Друга хвиля критики пролунала 14 січня. У вечірньому зверненні Зеленський заявив, що у Києві «зробили дуже мало» для підготовки до можливого блекаута. За його словами, на тлі складної ситуації в столиці позитивним прикладом виглядає Харків, де місцева влада, за оцінкою президента, підготувалася значно краще.
У відповідь Віталій Кличко різко розкритикував заяви глави держави, заявивши, що вони нівелюють роботу тисяч людей, які цілодобово ліквідовують наслідки ударів. Він наголосив, що після руйнівного удару 9 січня за кілька днів кількість будинків без тепла зменшилася з шести тисяч до близько 400, а енергетики працюють у режимі 24/7, намагаючись повернути електрику хоча б на кілька годин на добу. Він також заявив, що чесно інформує киян про надскладну ситуацію і не зважає на політичні рейтинги чи можливі вибори.
Конфлікт між Володимиром Зеленським і Віталієм Кличком не виник на тлі обстрілів 9 січня, його коріння значно глибше: йдеться про контроль над столицею, розмиту відповідальності між центральною владою, військовою адміністрацією та міським самоврядуванням, а також публічні взаємні претензії, які накопичуються з перших років повномасштабної війни.
Ще під час блекаутів восени 2022 року Зеленський публічно критикував Київ за організацію пунктів обігріву та допомоги населенню після ударів по енергосистемі. Відтоді столиця стала для центральної влади особливо чутливою точкою — містом, до якого щоразу застосовують підвищені вимоги і жорсткі формулювання.
Після запровадження в Києві військової адміністрації місто фактично живе в режимі подвійного управління: з одного боку — обраний мер, який є головою Київської міської державної адміністрації (КМДА), з іншого — Київська міська військова адміністрація (КМВА), яку очолює Тимур Ткаченко, призначений президентом. Це постійно породжує конфлікти щодо того, хто ухвалює рішення і хто несе відповідальність за безпеку, укриття, енергетику й реагування на надзвичайні ситуації. Кличко неодноразово заявляв, що призначена президентом Київська міська військова адміністрація поступово перебирає на себе повноваження міської влади — зокрема в частині управління життєзабезпеченням столиці, координації комунальних служб і ухвалення рішень у кризових ситуаціях. У відповідь на це в Офісі президента та уряді натякали на неефективність роботи КМДА і необхідність жорсткішого централізованого управління Києвом в умовах війни.
Публічний вимір цього протистояння став особливо помітним після трагедії 1 червня 2023 року, коли люди загинули біля зачиненого укриття в Києві. Тоді президент жорстко відреагував, доручив провести аудит укриттів по країні, а тема відповідальності київської влади за доступ і стан сховищ стала предметом загальнонаціональної дискусії. Для Банкової це стало зручним аргументом для прямої критики міського голови: президент публічно заявив, що саме київська влада на чолі з Віталієм Кличком не забезпечила належної готовності столиці — насамперед у питанні доступності укриттів і реагування на надзвичайні ситуації.
Того ж року репутаційного удару по КМДА завдала так звана «історія з барабанами» — скандал навколо закупівель музичних інструментів у районах Києва, які в публічному просторі пов’язали з темою укриттів. Кличко тоді публічно відмежовувався від цих рішень, пояснюючи, що йдеться про закупівлі на рівні районних управлінь, але сам кейс закріпив образ «дивних пріоритетів» столичної влади, яким охоче оперували критики.
У цьому контексті нинішня критика після обстрілів 9 січня логічно вписується в уже знайомий сценарій. Публічна пікіровка президента і мера столиці —продовження тривалого конфлікту між Банковою і київською владою.
Схоже, в команді президента й далі шукають спосіб послабити позиції мера Києва: зняти його з виборної посади неможливо, тож тиск зосереджується на спробах позбавити Кличка контролю над КМДА.
Вікторія Чирва