19 грудня 2025 року. Міністерство фінансів винесло на публічне обговорення законопроект, який змінює правила для малого бізнесу на спрощеній системі оподаткування. Якщо досі ФОПи могли реєструватися платниками ПДВ добровільно, залежно від потреб бізнесу, то тепер така реєстрація стане обов’язковою для підприємців 1–3 груп із річним доходом понад 1 млн грн.
У Мінфіні наголошують, що нововведення не означають, що ФОП втрачає статус платника за спрощеною системою, йдеться лише про додатковий податок і новий рівень адміністрування — з ПДВ-накладними, електронною звітністю та ризиками блокувань. У поясненнях Мінфін прямо описує модель для частини третьої групи: при досягненні порогу 1 млн грн ставка єдиного податку для ФОП на 3-й групі (5%) знижується до 3%, але з’являється обов’язок сплачувати ПДВ.
Ініціатива Мінфіну є частиною зобов’язань України в межах співпраці з Міжнародним валютним фондом. Запровадження обов’язкової реєстрації платниками ПДВ для ФОПів передбачене Національною стратегією доходів до 2030 року, ухваленою урядом наприкінці 2023 року, а реєстрація і подальше ухвалення відповідного законопроекту визначені як один із структурних «маяків» нової програми МВФ. Уряд розраховує, що виконання цих умов дозволить зберегти доступ до зовнішнього фінансування в умовах війни.
Ключова новація — обов’язковість ПДВ для спрощенців після відносно низького порогу обороту. Мінфін уточнює: обов’язок не поширюватиметься на тих, хто не перетинає 1 млн грн у поточному році; платником ПДВ ФОП стає з моменту, коли доходи за рік перевищують цей рівень.
Окремий виняток у законопроекті передбачено для так званих е-резидентів — іноземних підприємців, які не проживають в Україні, але мають право дистанційно вести тут бізнес у межах спеціальної державної програми. Для е-резидентів третьої групи, незалежно від обсягу річного обороту, обов’язок зі сплати ПДВ не застосовуватиметься.
Чому Мінфін наполягає на зміні? У супровідних документах відомство описує нинішню модель як нерівну: за однакової ринкової ціни на товар чи послугу платник ПДВ перераховує податок до бюджету, тоді як неплатник ПДВ на спрощеній системі, за логікою Мінфіну, отримує конкурентну перевагу. Додатковий аргумент — стимул до «сірих» закупівель: неплатникам ПДВ «невигідно» купувати з ПДВ, бо вони не мають права на податковий кредит, а отже ПДВ включається до собівартості. Звідси — теза про те, що обов’язковий ПДВ для ФОП має зробити економічно менш привабливими схеми з контрабандою та контрафактом.
Скількох підприємців це торкнеться і який ефект для бюджету?
За розрахунками Мінфіну, у 2024 році на спрощеній системі працювало 1,76 млн ФОПів, із них 660,2 тис. мали доходи понад 1 млн грн — близько 37,5%. Загальна сума їхніх доходів становила 2,271 трлн грн. Запровадження ПДВ для цієї групи Мінфін оцінює як додаткові 40,1 млрд грн надходжень на рік. Водночас адміністрування потребуватиме додаткових витрат держави (зокрема на роботу податкових органів та ІТ-рішення) — 179,8 млн грн на рік, тож «чистий ефект» у розрахунках відомства — близько 39,9 млрд грн.
Окремий блок дискусії — практична сторона ПДВ. Для споживача це 20% у чеку, але для підприємця сума до сплати — це різниця між «податковим зобов’язанням» і «податковим кредитом». Бізнес, який стане платником ПДВ, має вести облік операцій, реєструвати податкові накладні та працювати в електронних системах, де можливі блокування накладних і подальші процедури розблокування.
Ключове застереження бізнесу стосується саме складності адміністрування ПДВ. Йдеться не лише про фінансове навантаження, а насамперед про необхідність повного бухгалтерського обліку, реєстрації та розблокування податкових накладних, роботи з електронними системами адміністрування, а також ризики штрафів і зупинки діяльності через формальні помилки. У бізнес-середовищі зазначають, що для мікро- та малого бізнесу з обмеженими ресурсами такі вимоги можуть виявитися непропорційними і фактично нівелювати саму ідею спрощеної системи.
Окремо підкреслюється, що запропонований поріг у 1 млн грн є дискусійним і не відображає реальної структури малого бізнесу. Для багатьох сфер із високими оборотами та низькою маржинальністю — роздрібної торгівлі, громадського харчування, сервісних послуг — перевищення цього рівня не означає переходу до середнього бізнесу. За таких умов підприємці опиняються перед вибором: підвищувати ціни і втрачати клієнтів, працювати з мінімальною рентабельністю або шукати неформальні моделі роботи.
Підприємці застерігають, що за відсутності спрощення процедур нові вимоги можуть загнати бізнес у тінь і призвести до зростання готівкових розрахунків, згортання безготівкових платежів і закриття частини ФОПів. Це, своєю чергою, може негативно позначитися на доходах місцевих бюджетів, для яких єдиний податок є одним із ключових джерел фінансування.
У бізнес-середовищі наполягають, що боротьба зі зловживаннями має бути адресною: із чіткими критеріями дроблення бізнесу, ризикоорієнтованим контролем і фокусом на великих структурах, які маскуються під малий бізнес. Запровадження ПДВ для ФОПів із високими оборотами розглядається лише як один із можливих інструментів, але не як універсальне рішення. На думку бізнесу, такі зміни потребують глибокого аналізу регуляторного впливу, технічної готовності податкових органів, достатнього перехідного періоду та широких освітніх програм для підприємців.
Втім, час ще є: у тексті законопроекту вказано дату набрання чинності — 1 січня 2027 року. До цього документ має пройти публічне обговорення, бути схваленим урядом, зареєстрованим у парламенті, проголосованим депутатами і підписаним президентом. Співрозмовники серед депутатів вже зараз висловлюють сумніви щодо наявності голосів у Раді під час ухвалення такого непопулярного рішення. Водночас вони визнають, що без цього буде дуже важко знайти додаткові джерела наповнення бюджету.
Вікторія Чирва
Image by Mohamed Hassan from Pixabay