2 грудня 2025 року. Україна завершила третій, найрезультативніший раунд закритих переговорів зі Спеціальним комітетом власників ВВП-варантів, що тривав з 25 по 30 листопада. Саме після нього уряд публічно оголосив запуск процедури exchange offer та consent solicitation, поширивши пропозицію на всіх власників інструменту. Це означає фактичний перехід до фінальної стадії реструктуризації, яка має бути завершена до кінця року.
У попередні місяці переговори просувалися важко. Перші дві спроби узгодити умови обміну — у квітні та листопаді — завершилися без прориву: інвестори вимагали суттєвішої компенсації та вищих купонів, ніж дозволяє рамка Debt Sustainability Analysis (DSA) МВФ. Україна, зі свого боку, не могла вийти за межі параметрів боргової стійкості, адже Фонд прямо пов’язує їх із подальшим фінансуванням.
Після останнього циклу перемовин Мінфін констатував «суттєвий прогрес» щодо структурних, юридичних та технічних елементів майбутньої транзакції. Це дозволило перейти від непублічних обговорень до офіційної пропозиції, оформленої через Ірландську фондову біржу.
Уряд запропонував власникам варантів обмін на комбінацію нових єврооблігацій серії C та грошової виплати, причому рання участь винагороджується додатковими бонусами. Окремо визначено чіткі дедлайни: до 12 грудня — голосування з винагородою за early bird; до 17 грудня — період обміну; 29 грудня — дата розрахунку.
Мотиви уряду залишаються незмінними: ВВП-варанти, створені під реструктуризацію 2015 року, стали інструментом надмірної волатильності для країни у воєнний і післявоєнний періоди. Формула виплат — 15% приросту ВВП між 3% і 4% та 40% понад 4% — у поєднанні з відсутністю будь-якої «стелі» з 2025 року означає, що Україна потенційно може платити мільярди доларів на рік саме тоді, коли ресурси критично потрібні обороні та відбудові.
Офіційна позиція Мінфіну підкреслює масштаби ризику. Міністр Сергій Марченко заявив:
«ВВП-варанти — інструмент, створений для іншого часу. У воєнний період вони перетворилися на значний фіскальний ризик. Без реструктуризації Україна ризикує виплачувати мільярди доларів, відволікаючи життєво необхідні кошти від оборони, відбудови та соціальних видатків».
Щоб зрозуміти масштаби проблеми, достатньо подивитися, як працює механізм виплат за варантами на реальних прикладах останніх двох років. Платежі здійснюються з річним лагом, тому Україна одночасно зіткнулася з двома великими зобов’язаннями.
Перший — це платіж за зростання економіки у 2023 році. Завдяки відновленню на 5,2% спрацювала формула варантів, яка автоматично нарахувала приблизно 643 млн доларів до виплати у 2025-му. Платіж не було здійснено через дію офіційного мораторію, і він увійшов до пакету реструктуризації.
Другий — це попередній платіж, який мав бути здійснений у червні 2025 року за іншим періодом зростання, — його розмір становив близько 665 млн доларів. Україна не сплатила і це зобов’язання, що формально означало «обмежений дефолт» — лише за варантами, без жодного впливу на інші єврооблігації.
Суть нинішньої пропозиції полягає в тому, щоб замінити інструмент відкритих і непередбачуваних виплат на облігації з фіксованими параметрами, чітким графіком та контрольованою вартістю. Україна стверджує, що умови, подані інвесторам сьогодні, вже містять усі елементи, необхідні для успішного голосування.
Паралельно уряд активно працює над мобілізацією підтримки інвесторів — як членів Спеціального комітету, так і власників поза ним. Позиції міжнародних партнерів також залишаються сприятливими: МВФ, ЄС і країни «Групи семи» прямо зацікавлені в тому, щоб зняти довгостроковий борговий ризик, який може підірвати відновлення української економіки після війни.
Фінальне голосування та участь кредиторів мають визначити, чи буде спроба обміну успішною. За планом, рішення має бути ухвалене вже у грудні, а розрахунки — завершені до 29 грудня. Україна розраховує, що ця транзакція остаточно зніме невизначеність навколо ВВП-варантів і дасть змогу зосередити ресурси там, де вони потрібні найбільше.
Вікторія Чирва
Image by Manfred Steger from Pixabay