20 листопада 2025 року. Відсутність парламентської більшості, можливе переформатування уряду та загроза відставки керівництва Офісу президента. Такими є реалії України після «Міндічгейту».
Найбільша криза розгортається у Верховній Раді. Після того, як з першої спроби не вдалося звільнити міністрів, що фігурують у корупційному скандалі – Світлану Гринчук та Германа Галущенка, – заговорили про те, що у парламенті більше немає більшості, а значить, він не здатен приймати рішення. Причому про це говорить не лише опозиція: всередині самої фракції «Слуга народу» з’явилися групи, які відкрито говорять про кадрові рішення щодо найближчого оточення президента й навіть про вихід з монобільшості, якщо ці рішення не будуть ухвалені.
На цьому фоні показовою стала поява заяви групи депутатів від «Слуги народу» на чолі з Микитою Потураєвим.
У своїй заяві Потураєв запропонував створити у Верховній Раді нову, широку «коаліцію національної стійкості» за участі всіх проукраїнських сил, яка б відмовилася від партійних квот і кулуарних домовленостей та сформувала технократичний уряд із фахівців із бездоганною репутацією. Такий Кабмін, на його думку, має отримати чіткий антикризовий мандат — забезпечення оборони, стійкості економіки й енергетичної безпеки, а також жорстку боротьбу з корупцією. Діяльність Офісу президента, за задумом ініціаторів, має бути максимально прозорою, а розслідування НАБУ–САП слід використати як можливість для оновлення влади та відновлення довіри до державних інституцій.
Активізувалися й опозиційні фракції – зокрема, «Європейська солідарність». Вже кілька днів поспіль фракція блокує трибуну, вимагаючи переформатування уряду.
«ЄС» дала найбільше підписів за відставку уряду – на момент написання матеріалу за це підписалося понад 70 депутатів. Для внесення питання до порядку денного потрібно 150 голосів.
Аргумент опозиційних фракцій простий: у кризі, спричиненій Міндічгейтом, часткові рішення не працюють, а відновити довіру партнери України погодяться лише після повного переформатування влади. Вимога зустрічі президента з усіма лідерами фракцій — також елемент нового тиску, який демонструє, що парламент намагається повернути собі суб’єктність, втраченої в роки домінування монобільшості.
Політологи вважають, що останній корупційний скандал оголив кілька структурних проблем — падіння дисципліни в монобільшості, накопичену внутрішню конкуренцію між групами впливу, конфлікти між частиною фракції й Офісом президента, а головне — відчуття токсичності, яке тепер супроводжує будь-які пропозиції зайняти урядову посаду.
Саме тому у прогнозах аналітиків звучать доволі жорсткі висновки.
Якщо парламент не знайде нову конфігурацію співпраці — або через переформатовану монобільшість, або через коаліцію проукраїнських сил, — наступним кроком може стати політичний глухий кут. Уже зараз Верховна Рада змушена переносити ухвалення бюджету-2026, побоюючись, що голосів просто не вистачить.
На тлі можливого переформатування парламенту та уряду активізувалися й розмови про можливу відставку голови Офісу президента Андрія Єрмака, вплив якого на Володимира Зеленського та на всі процеси у країні важко переоцінити. Крім того, на «плівках Міндіча» Єрмак фігурує під прізвиськом «Алібаба» – за даними депутата Ярослава Железняка, саме Єрмак «проводив наради та давав доручення правоохоронцям продовжувати тиск на НАБУ і САП».
У парламенті про це говорять уже відкрито: частина депутатів вважає, що саме зміна керівника Офісу президента може «розрядити» кризу і зупинити розпад монобільшості. Хоч офіційно фракція «Слуга народу» запевняє, що жодних рішень щодо Єрмака немає, у публічний простір просочується одразу кілька сценаріїв. Так, серед кандидатів на посаду голови ОП називають посла України в США Оксани Маркарової. Існує також версія, що відставка Єрмака буде фіктивною, а на його місце прийде прем’єрка Юлія Свириденко, яка вважається креатурою нинішнього голови Офісу. Також подейкують, що очолити ОП може людина з бойовим досвідом.
На думку деяких експертів, переформатування уряду неминуче, тому все частіше звучать припущення, хто може обійняти посаду голови уряду.
У публічному просторі найчастіше звучить прізвище міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, і саме його більшість політичних співрозмовників вважає найбільш імовірним претендентом на посаду нового очільника уряду. Федоров давно фігурує у внутрішніх розкладах як кандидат на прем’єрське крісло: ще після відставки Дениса Шмигаля він, за словами джерел, очікував можливого призначення. Вважається, що його технократичний імідж та підтримка частини західних партнерів роблять цю кандидатуру логічною в умовах пошуку Кабміну, здатного швидко стабілізувати ситуацію.
Декілька джерел також припускають, що на роль потенційного прем’єра можуть розглядати одну з непублічних фігур економічного блоку уряду — однак їхні прізвища у ЗМІ не названі прямо й поки лишаються на рівні припущень. Але, як часто це буває в українській політиці, ситуація може розвиватися за абсолютно непередбачуваним сценарієм.
Вікторія Чирва
Image by Markus Winkler from Pixabay