5 вересня 2025 року. Український ресторанний бізнес знову опинився в центрі уваги. Державна податкова служба заявляє: чимало закладів декларують нереалістично місячні низькі доходи, які ледь сягають 50 000 гривень. За підрахунками відомства, таких сум не вистачає навіть для покриття базових витрат — зарплат персоналу, оренди приміщення чи закупівлі продуктів.
За даними ДПС, у багатьох ресторанах виторг у межах 50 тисяч гривень виглядає економічно необґрунтованим. Для прикладу: мінімальна зарплата трьох працівників — кухаря, офіціанта й бармена — це вже понад 24 тисячі гривень на місяць. Додати сюди вартість ліцензії на алкоголь, оренду, закупівлю продуктів, оплату комунальних послуг та податки — і стає очевидно, що заявлені обсяги виторгу не здатні забезпечити реальне функціонування закладу.
Особливу увагу викликають підприємці, які декларують лише безготівкові розрахунки або показують готівку на рівні 5 % від обороту. Такі практики, за оцінкою податківців, не лише шкодять державному бюджету, а й ставлять під удар сам бізнес: ризикові заклади потрапляють під жорсткіший контроль, а їхні фінансові операції стають предметом додаткових перевірок.
У парламентському комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики звертають увагу на ще одну специфіку українського ресторанного ринку:
майже всі заклади працюють через ФОПи. Якщо юридичних осіб у сфері лише близько 3200, то зареєстрованих ФОПів — 68 тисяч. Навіть великі мережі, які витрачають мільйони на іміджеві рекламні кампанії, формально дробляться на десятки дрібних підприємців. Це дозволяє мінімізувати податкові зобов’язання, але водночас створює відчуття подвійної моралі: бізнес декларує прозорість і «білий» імідж, а на практиці користується схемами для заниження платежів.
За підрахунками фахівців, через тінізацію ресторанного сектору держава щороку втрачає близько 7 мільярдів гривень податків. Це також формує нерівні конкурентні умови — ті, хто справді сплачує всі податки, опиняються у гіршому становищі порівняно з колегами, які ухиляються.
Паралельно з цим офіційним «зубожінням» у звітності, ресторанна індустрія демонструє зовсім інші тренди – українці стали більше ходити по ресторанах та витрачати у них більше. Як свідчить аналітика компанії Poster, у першому півріччі 2025 року виручка ресторанного ринку зросла на 5%, а середній чек підскочив одразу на 17% і нині становить 171 гривню. У ресторанах він піднявся до 675 грн, у барах — до 476 грн, у кафе — до 307 грн, у кав’ярнях — до 108 грн. Лідерами стали бари й кав’ярні, де зростання сягнуло майже 20%. Навіть у пекарнях середній чек додав 14%. Винятком стали суші-заклади: відвідуваність там не впала, а виручка зросла на 9 %, зберігши стабільність у кризовий час.
Середній чек у 675 грн у ресторанах і задекларовані 50 тисяч гривень виторгу означають, що заклад робить лише близько 75 чеків на місяць — тобто приймає двох клієнтів на день. Це очевидний абсурд для будь-якого бізнесу, який тримає кілька працівників, платить оренду та купує продукти.
На думку експертів, проблема тінізації ресторанного бізнесу має ширший аспект. По-перше, держава недоотримує мільярди гривень податків, які могли б піти на фінансування армії чи соціальних програм. По-друге, чесні підприємці, які ведуть прозору звітність, змушені конкурувати з тими, хто занижує виторг, і фактично опиняються у гірших умовах. По-третє, це формує спотворену статистику й ускладнює розуміння реальної динаміки ринку.
Виходить парадокс: держава запровадила мораторій на перевірки, щоб дати бізнесу більше свободи. Але саме це створило простір для маніпуляцій для недобросовісного бізнесу. У підсумку податкова змушена працювати «наосліп» — вираховувати нереальні цифри через аналітику й непрямі ознаки. І зрештою це вже не питання перевірок, а питання культури ведення бізнесу — наскільки українські компанії, зокрема, заклади харчування, готові будувати довіру не тільки з клієнтами, а й із державою.
Вікторія Чирва
Image by Joel Fazhari from Pixabay