27 червня 2025 року. Газобетонні заводи «Аерок», що до недавнього часу вважалися найбільшими у своїй галузі в Україні, знову стали об’єктом міжнародної уваги — цього разу через позов російського девелопера Андрія Молчанова. Підприємець, який до націоналізації володів підприємствами, намагається в арбітражі змусити Україну компенсувати вартість активів, проданих на відкритому аукціоні структурі українського бізнесмена Геннадія Буткевича.
Позов було подано 18 червня 2025 року в Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних спорів (ICSID) від імені Aeroc Investment Deutschland GmbH — компанії, зареєстрованої в Німеччині, але підконтрольної російській LSR Group, пов’язаній із Молчановим. У поданій скарзі компанія стверджує, що держава Україна порушила її права, передбачені двосторонньою угодою про захист інвестицій з Німеччиною. Зокрема, позивач вимагає визнати факт експропріації, зобов’язати Україну виплатити компенсацію, нарахувати відсотки та покрити витрати на юридичний супровід.
Паралельно зі зверненням до ICSID, Aeroc подала скаргу до Конституційного Суду України, де намагається оскаржити правомірність самої процедури конфіскації, посилаючись на порушення принципів правової визначеності, рівності та недоторканності приватної власності.
Підставою для конфіскації заводу стали санкції, запроваджені Україною у червні 2023 року щодо підприємств, пов’язаних із державою-агресором. Тоді компанія «Аерок» перейшла у власність держави, а згодом — у відання Фонду держмайна. До цього моменту «Аерок» залишався лідером українського ринку газобетону: підприємства в Обухові та Березані мали виробничу потужність понад 1 млн м³ на рік, а виторг компанії у 2021 році сягнув 1,83 млрд грн. Однак після конфіскації виробництво майже зупинилося, а виручка за 2023 рік скоротилася до 1,16 млн грн.
У грудні 2024 року об’єкти було виставлено на аукціон у системі Prozorro.Продажі. Переможцем торгів стала компанія «Трайдент Геоінвест Україна» з групи BGV, яку контролює Геннадій Буткевич — відомий підприємець, співвласник мережі супермаркетів АТБ. Сума угоди склала 1,89 млрд грн — удвічі більше стартової ціни.
BGV офіційно заявила, що купівля «Аероку» відповідає довгостроковій стратегії групи, а вже у червні 2025 року заводи відновили виробництво під новим брендом Poriston. Очікувані обсяги — понад 1,15 млн м² газобетонних блоків щорічно, що робить Poriston одним із ключових гравців на ринку, загальна місткість якого у 2024 році перевищувала 2 млн м².
Однак після подачі позову виникли питання: чи може справа в ICSID поставити під сумнів угоду з BGV, і чи є ризик втрати активу для українського інвестора? У самій BGV підтвердили, що знають про арбітраж і проводять юридичну оцінку ситуації. Водночас наголошують: правовий статус активу не викликає сумнівів, оскільки купівля відбулася в рамках легальної процедури приватизації. Цю позицію підтримують і українські юристи, які зазначають, що українське законодавство прямо забороняє перегляд результатів продажу майна, переданого державою через судове рішення або санкції.
Юридична складність справи — в тому, що компанія-позивач формально є резидентом ЄС, а не Росії, що позбавляє Україну прямого посилання на санкції як автоматичне звільнення від міжнародних зобов’язань. Юристи зазначають, що справа є прецедентною, оскільки схожих рішень щодо санкційної експропріації наразі не існує. Це означає, що рішення арбітражу може створити нову практику, яка в майбутньому вплине на десятки подібних позовів.
Експерти вважають, що якщо арбітраж у справі «Аероку» завершиться не на користь України, це не вплине безпосередньо на BGV, проте стане сигналом для інших інвесторів і може спричинити бюджетне навантаження на державу. Rонкретний розмір фінансових претензій на момент подачі позову не визначено — його можуть озвучити пізніше в ході розгляду справи.
Вікторія Чирва
Image by Sergei Tokmakov, Esq. https://Terms.Law from Pixabay