16 червня 2025 року. Податковий комітет Верховної Ради ухвалив правку до законопроєкту №13134, яка викликала значний резонанс в аграрному середовищі. Йдеться про запровадження експортного мита у розмірі 10% на ріпак і сою — дві ключові технічні культури, які вирощують переважно середні та малі сільгоспвиробники. Малі та середні фермери б’ють на сполох, адже найбільше ця правка вдарить саме по них.
Ініціатива була внесена народними депутатами Дмитром Кисилевським і Андрієм Мотовиловцем, які аргументують її необхідність потребою стимулювати внутрішню переробку, а також посилити експортну додану вартість української продукції. Згідно з поясненням авторів правки, її мета полягає не в обмеженні експорту як такого, а в перерозподілі стимулів — від сировинного експорту до глибокої переробки.
За словами Дмитра Кисилевського, в Україні щороку вирощується до 5 мільйонів тонн ріпаку й сої, з яких лише третина залишається для внутрішньої переробки. Решта йде на експорт, здебільшого до Європейського Союзу, де українські культури перетворюються на готову продукцію вже європейськими заводами. Автори наполягають, що нинішня модель — це втрата потенційного доходу для української економіки.
За останні два роки в Україні відкрилися нові олійноекстракційні заводи, сукупна потужність яких вже перевищує 3 мільйони тонн, і ще стільки ж перебуває на стадії будівництва. Це створює передумови для масштабної внутрішньої переробки, що, на думку Мотовиловця, має забезпечити не лише бюджетні надходження, а й робочі місця, інвестиції у регіонах і зменшення залежності від сировинного експорту. Додатковим аргументом є те, що, згідно з текстом правки, мито сплачуватимуть не виробники, а експортери — тобто трейдери, які, за словами авторів, і так отримують основну маржу. Для виробників, які оберуть внутрішній ринок переробки, таких зобов’язань не передбачено.
Однак така інтерпретація викликає принципову незгоду серед представників аграрної галузі, особливо, малих та середніх фермерів. Найбільш категорично висловилася Всеукраїнська аграрна рада, яка вказує, що незалежно від формального платника мита, втрати врешті-решт нестиме фермер.
За підрахунками аналітичного відділу ВАР, після введення мита закупівельна ціна на ріпак і сою всередині країни знизиться щонайменше на 15%, адже трейдери компенсують нові витрати за рахунок виробника. Таким чином, малі та середні фермери втрачатимуть частину прибутку в умовах, коли їхній фінансовий стан і так підірваний війною, проблемами з логістикою та нестабільністю валютного ринку.
За словами Олександра Могилевцева, військовослужбовця, члена Всеукраїнської аграрної ради, малі та середні господарства забезпечують продовольчу незалежність країни. Особливо в умовах війни. Вони гнучкі, локалізовані і здатні швидко реагувати на виклики. Тому держава має їх підтримувати, а не обтяжувати новими фіскальними обмеженнями.
«Малий фермер не має власних потужностей для переробки, тому продає сировину. А мито зменшує внутрішні закупівельні ціни, позбавляючи фермера чесної ринкової винагороди за працю ті знижуючи рентабельність його господарства. Крім того, для малих господарств експорт олійних – це часто єдина можливість отримати вищу ціну. Обмежуючи експорт через мито позбавляє їх цієї можливості, залишаючи в залежності від внутрішніх монополізованих переробників», – вважає аграрій.
Додаткові ризики пов’язані з міжнародними зобов’язаннями України. Угода про асоціацію з ЄС передбачає поступове скасування мит та забороняє одностороннє запровадження нових постійних торгових обмежень, зокрема експортного мита. Це викликає занепокоєння в експертному середовищі: у разі набуття чинності така правка може не лише спровокувати відповідну реакцію з боку Євросоюзу, а й знизити довіру до України як передбачуваного торгового партнера.
Оцінки впливу на бюджет також неоднозначні.
Київська школа економіки провела аналіз, згідно з яким державний бюджет може отримати приблизно 6,2 мільярда гривень додаткових надходжень, а переробна галузь — ще 1,3 мільярда. Але втрати фермерів становитимуть щонайменше 7,6–7,7 мільярда, а загальні втрати для економіки можуть сягнути від 80 до 170 мільйонів гривень. Ще гірша ситуація із соєю: за розрахунками KSE, бюджет отримає додаткових 4,1–4,7 млрд грн, а виграють переробники — 4,3–4,4 млрд. Проте фермери зазнають збитків в обсязі 9,1–9,3 млрд грн, що призведе до чистих економічних втрат у розмірі 200–500 млн грн — тобто після вирахування надходжень бюджету та вигод переробників.
При цьому аналітики зазначають: головною проблемою є не стільки сам обсяг коштів, скільки порушення принципу ринкової нейтральності держави у сфері торгівлі. Інструменти непрямого тиску — такі як мито — лише поглиблюють конфлікт між великими переробниками і фермерами, що ставить під загрозу соціальну стабільність у регіонах, де агросектор є ключовим джерелом доходу.
В результаті правка, яку її автори подають як інструмент розвитку переробної галузі, сприймається аграрною спільнотою як спосіб перерозподілу доходів на користь кількох потужних гравців ринку, що може завдати системної шкоди дрібному і середньому фермерству. Дискусія у парламенті триває, однак політичні ризики й соціальна напруга навколо цієї ініціативи зростають — особливо з наближенням пікового періоду експорту в липні–серпні.
Вікторія Чирва
Image by congerdesign from Pixabay