13 червня 2025 року. Аграрний експорт України демонструє не просто відновлення, а структурну зміну. Вперше за останні роки головний акцент зміщується з масових сировинних поставок на продукцію з вищою доданою вартістю. Про це свідчать не лише загальні обсяги експорту, а й середня ціна: у травні 2025 року кожна тонна агропродукції, проданої за кордон, коштувала в середньому $432,7 — на 37,4% більше, ніж роком раніше. Це найвищий показник за останні кілька років.
Загалом у травні Україна експортувала 4,69 млн тонн агропродукції на $2,29 млрд. Найбільшими імпортерами стали Туреччина ($404,9 млн), Нідерланди ($147,4 млн), Польща ($138,3 млн), Італія ($127,7 млн) та Єгипет ($109,8 млн). Однак за цими цифрами ховається не лише географія, а й суттєве зрушення в складі експортованої продукції.
Найяскравішим прикладом цього стала динаміка експорту вершкового масла. За перші чотири місяці 2025 року Україна продала за кордон 4958 тонн цього продукту на суму $35,7 млн — це майже вдвічі більше, ніж за аналогічний період торік. У травні експорт сягнув 2,9 тис. тонн на $20,5 млн, при середній вартості $7077 за тонну — у понад 16 разів дорожче, ніж середній показник по агросектору.
Головний ринок збуту — країни Європейського Союзу, на які у 2025 році припало 58% усіх поставок. Це особливо показово з огляду на те, що молочна галузь в ЄС субсидується на десятки мільярдів євро, тоді як в Україні дотаційна підтримка практично відсутня. Проте українське масло успішно конкурує за рахунок нижчої ціни, гнучкого ціноутворення та адаптації під специфіку різних ринків. Наприклад, фасоване масло йде в ЄС, а монолітна продукція — у країни Близького Сходу, Азії, СНД.
Як зазначає Forbes Україна, серед найбільших експортерів — група компаній «Терра Фуд» (13% ринку), Roshen та «Ружин-Молоко» (по 10%), «Молокія» (9%) та група «Альянс» із заводами в Андрушівці й Любарі (8%). Разом перша десятка експортерів забезпечує майже 80% усього вивозу масла з України. Найбільші гравці — це підприємства, які можуть забезпечити стабільні поставки від 100 до 300 тонн на місяць, підтримуючи одночасно логістику до 50 країн. При цьому українські виробники залишаються гнучкими: в залежності від ринку формують рецептуру, регулюють ціни та змінюють формат — фасоване масло для ритейлу або моноліт для b2b.
Як зазначають аналітики, причини стрімкого зростання експорту вершкового масла — комплексні. З одного боку, це зростання виробництва молока на великих товарних фермах (на 5% до 2024 року і на 7% до довоєнного 2021-го). Саме вони забезпечують 90% сировини для переробки.
З іншого — пришвидшення поставок через очікування повернення мит і квот з боку ЄС. До 5 червня експортери намагались встигнути вивезти якомога більше без сплати 30% мита. До того ж попит на масло всередині країни знижується через еміграцію та падіння купівельної спроможності, що змушує виробників орієнтуватися на зовнішні ринки.
Проте і поза межами Європи попит на українське масло залишається високим. «Волошкове поле», «Галичина» та інші експортують продукцію до США, Бангладешу, Японії, Молдови, Румунії. Частка експорту деяких із них зросла у 10 разів за рік. Але головний формат — усе ще b2b, у вигляді моноліту в ящиках по 20 кг. Рітейл-бренди під українськими марками поки що рідкість на полицях європейських магазинів, але стабільний попит на нейтральне вершкове масло з боку horeca-сектору дає змогу зберігати обсяги.
За словами міністра аграрної політики і продовольства Віталія Коваля, розвиток переробки вже дає результат: українська продукція стає затребуваною не лише через конкурентну ціну, а й завдяки якості. І хоча ключовим викликом залишається доля торговельної угоди з ЄС після повернення мит, галузь демонструє здатність адаптуватися.
Вікторія Чирва
Image by Gerd Altmann from Pixabay