2 червня 2025 року. Україна має стати членом Євросоюзу та НАТО. І не з причини співчуття до країни, що воює четвертий рік, а чисто з прагматичних міркувань. Про це говорили на 17-му Baltic Business Forum під назвою «Польща – Європа – Європейський Союз».
Форум зібрав велику кількість представників влади та бізнесу зокрема, серед яких проф. Павел Коваль – Голова Ради співпраці з Україною та Комітету закордонних справ Сейму РП, Яцек Пєхота – Президент Польсько-української господарчої палати, проф. Марек Белька – Голова Наглядової ради Ukraine Facility, прем’єр-міністр РП 2004–2005, президент НБП 2010–2016, Ольгерд Геблевич – маршалек Західнопоморського воєводства, Тарас Качка – заступник Міністра економіки України, Якуб Карновскі-Голова Правління KredoBank, Дмитро Грищак – заступник Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України та Бурак Пехліван – голова Міжнародної турецько-української бізнес-асоціації TUID. Упродовж трьох днів спікери обговорили низку важливих питань – зокрема, внутрішньополітичних та внутрішньоекономічних викликів для України, проблему енергетичної безпеки, фінансування України в межах Ukraine Facility, продовольчої безпеки, місцевого самоврядування, жіночого лідерства тощо.
Посол України в Польщі Василь Боднар, відкриваючи форум, підкреслив, що Польща, яка першою простягла руку допомоги Україні після початку війни, має бути серед лідерів у відбудові України — як інвестор, союзник, і друг. Також він наголосив, що війна стала для України не лише випробуванням, але й каталізатором глибоких змін, які дають шанс на побудову нової економіки.
Натомість Голова Ради співпраці з Україною та Комітету закордонних справ Сейму РП Павел Коваль переконаний, що не існує окремого поняття «українське питання», адже це проблема, яка стосується всієї Центральної Європи. Його обурили сумніви деяких політиків, у тому числі, у Польщі, щодо доцільності євроатлантичної інтеграції України.
На його думку, вступ України до ЄС та НАТО – не лише в інтересах України, але й Польщі та всього регіону. Тому Польща відстоюватиме цю позицію перед європейськими партнерами. А також – має потенціал для того, щоб взяти на себе ключову роль у відбудові України.
«У нас є особлива позиція. Потенціал для того, щоб пропонувати рішення на майбутнє. Ми живемо у винятковий час. Ми можемо відіграти ключову роль у відбудові України – нашого найважливішого партнера, налагодити наші історичні стосунки. Маємо для цього прагматичні економічні інструменти», – вважає пан Коваль.
Голова Наглядової ради Ukraine Facility, колишній прем’єр-міністр Марек Белька також підтвердив, що надання Україні статусу кандидата до ЄС складно переоцінити. Посилаючись на досвід Польщі, він зазначив, що, приймаючи до своїх лав чергового члена, Європейський Союз бере на себе значну частина відповідальності за нову країну – не тільки фінансово, але й політично та цивілізаційно.
Він перелічив вигоди, які Польща отримала після вступу до Євросоюзу:
«Я б відзначив три вигоди Польщі. Найменш важливе – кошти ЄС. Друге – доступ до спільного ринку. Третє, найважливіше – цивілізаційний прогрес. Від 1994 року у Польщі процес пристосування до стандартів ЄС. Те ж саме зараз відбувається в Україні. Це не буде легко, будуть конфлікти інтересів, буде боляче, але воно того варте», – підкреслив екс-прем’єр.
Цю думку розвинув колишній президент Польщі Александер Квасневський, який вважає, що Польща обов’язково має підтримувати євроатлантичні прагнення України, виходячи з чистого прагматизму.
«Не треба бути великим стратегом, щоб зрозуміти: для нас Україна в НАТО означає переміщення натівського кордону майже на 1000 км на Схід. І що до структур НАТО буде включена найбільша, найдосвідченіша, найбільш перевірена у війні 21 століття армію – ніхто більше в Європі цього не має. В наших інтересах, щоб ця потужна армія діяла за стандартами, які ми всі розуміємо. Таку армію не можна лишати у режимі «вільної боротьби». Тому ми маємо підтримувати вступ України до НАТО», – підкреслив екс-президент.
Артур Балаж, колишній міністр сільського господарства співзасновник NSZZ „Solidarność” індивідуальних фермерів, нагадав, що не пустити Україну до НАТО – найбільше прагнення Росії, одна з головних причин, чому вона розв’язала криваву війну. Саме тому потрібно підтримати прагнення України у вступі України до ЄС, а у перспективі – до НАТО.
«Немає іншого місця для України, як вступ до ЄС», – підсумував пан Балаш. За його словами, на шляху до цього процесу доведеться вирішити низку питань – наприклад, квотування української аграрної продукції, з якою не зможуть конкурувати європейські, зокрема, польські фермери. Однак всі ці питання, на його думку, цілком можна вирішити – чим вже займаються відповідні робочі групи.
До речі, сам Артур Балаж, обіймаючи посаду почесного консула Угорщини у Щецині, пішов у відставку після початку російської агресії на знак незгоди з політикою прем’єра Віктора Орбана і його підтримкою Росії.
Одна з найважливіших панелей 17 BBF стосувалася фінансової допомоги Україні, зокрема, в межах Ukraine Facility. Політичний радник Генерального директорату з питань розширення та європейської політики сусідства на сході (DG ENEST) Європейської комісії Орест Токач заявив, що Єврокомісія, не чекаючи завершення бойових дій, вже готова рішуче підтримувати український бізнес і брати участь у процесі відбудови України. За його словами, надійшло вже понад 100 заяв від європейських фірм, які хочуть інвестувати в Україні.
Пан Токач наголосив, що напередодні конференції з відновлення України, яка відбудеться у липні у Римі, проводяться консультації, в тому числі, з польськими партнерами з Банком національного господарства (BGK). У свою чергу директор Департаменту міжнародних інструментів розвитку в BGK Агнєшка Фалковська акцентувала увагу, що завдяки прийнятим у березні 2025 поправкам до Закону про співпрацю в цілях розвитку, які розширюють повноваження Банку національного господарства (BGK) як міжнародного банку розвитку, є можливість запропонувати українському бізнесу найвигідніші фінансові інструменти – фактично у характері допомоги.
«БГК як акредитований партнер Європейської комісії подав заявку до Єврокомісії на суму понад 350 мільйонів євро у формі гарантій на різного типу фінансові інструменти, в яких умови будуть ще дешевшими та вигіднішими для вигодоотримувача – тобто, для підприємця», – заявила пані Фалковська.
За її словами, одним з важливих секторів, в якому працює BGK – кредитування малих підприємств, особливо тих, які знаходяться у прифронтових зонах.
Про підтримку малого та середнього бізнесу говорив і голова правління Банку охорони довкілля (BOŚ) – Бартош Кублік.
«Стратегія BOŚ спирається на співпрацю з органами місцевого самоуправління, малим та середнім бізнесом, і з іншими банками. Цим досвідом ми можемо поділитися також з нашими українськими партнерами. Наш принцип “екологічне, соціальне та корпоративне управління” – міг би відігравати значну роль у навчанню цим стандартам українських партнерів», – підкреслив пан Кублік.
Підсумовуючи, можна стверджувати одне: про Україну не забувають, попри певну втому, цілком зрозумілу на четвертому році війне. Очевидно, що безумовне сприйняття та співчуття щодо України минуло. Натомість у світових гравців з’явилося бачення того, що Україну можна і треба сприймати як рівного партнера і рахуватися з нею. Тож тепер час для прагматичних, взаємовигідних рішень, які принесуть користь усім сторонам.
Вікторія Чирва
Image by Łukasz Piechota