30 травня 2025 року. В рамках XVII Baltic Business Forum відбулася важлива дискусія щодо вступу України до Євросоюзу через призму польського досвіду. Учасники зустрічі погодилися, що умови, в яких до ЄС приєднувалася Польщі, і нинішню ситуацію України складно порівняти. Однак висловили впевненість, що Україна має всі шанси досягти того ж результату, що Польща.
У панельній дискусії, яка мала назву «Переговори про вступ та членство в Європейському Союзі: досвід Польщі та прагнення України», брали участь: посол Ян Трущинський з Польської Дорадчої Групи Високого Рівня з питань України, керуючий партнер ARZINGER Маркіян Мальський, президент Польсько-української господарчої палати Яцек Пєхота та колишня віце-прем’єрка з євроінтеграції України, народний депутат Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка долучилася онлайн.
Перше питання, на яке пропонувалося відповісти гостям – коли все-таки Україна зможе святкувати своє власне «1 травня 2004 року?». Учасники зійшлися на думці, що 2030 рік – цілком реальна дата.
Ян Трущинський нагадав, що різні країни йшли до вступу до ЄС різними шляхами, у них це займало від 4 до 7 років. За його прогнозом Україна, яка отримала статус кандидата у 2022 році, може стати повноправним членом у 2030 році.
Натомість Іванна Климпуш-Цинцадзе підкреслила, що, коли працювала в уряді, намагалася уникати конкретних дат.
«Занадто багато зовнішніх та внутрішніх чинників, які можуть змінити плани, очікування, коли ми могли б дійти до певної межі. Якби 2-3 роки тому хтось сказав, що Україна має євроінтеграційні перспективи, ніхто б у це не повірив. Але потім все змінилося – стратегічно, політично та геополітично. Динаміка цього процесу є дуже позитивна та швидка у порівнянні з процесами, які були раніше. Раніше було так: від статусу до членства – більш-менш 7 років. Якщо говоримо про Україну, то 2030 рік міг бути тим роком, коли ми могли б зробити домашню роботу», – зазначила депутатка.
Яцек Пєхота наголосив, що закінчення перемовин – це одне, а саме прийняття до ЄС – інше, адже це залежить від згоди усіх країн-учасниць, і тут немає одностайності. За словами президента ПУГП, Палата проводить велику роботу, переконуючи польське суспільство та європейських партнерів у необхідності прийняти Україну до європейської спільноти.
«Це вимагає і з боку українських партнерів широкої інформаційної акції – якою є українська реальність, яким є стан сільського господарства, чому розширення ЄС буде зрештою корисним для країн-учасниць. Бо якщо ми не виконаємо цю домашню роботу, то може статися так, що перемовини закінчаться успішно, а потім одна чи кілька країн скажуть «ні»», – зазначив Яцек Пєхота.
Маркіян Мальський також погодився, що Україна має шанс вступити до Європейського Союзу до 2030 року, адже має конкретний план: 6 кластерів, які поділені на близько 35 різних пунктів. Ба-більше, пан Мальський переконаний, що де-факто Україна вже є членом Європейського Союзу.
«Я не знаю іншої країни, яка пробує увійти до ЄС під час війни. Україна ментально, морально і стратегічно є членом європейської спільноти. Ми маємо ті самі цінності, але з формального боку ще маємо багато зробити», – зазначив правник.
На думку Іванни Климпуш-Цинцадзе, Україні не варто розраховувати на безумовно позитивне сприйняття країни тільки тому, що вона мужньо протистоїть агресії. Потрібно багато працювати, щоб вибороти своє право на вступ до ЄС. І точно не виправдовуватися воєнним станом, щоб загальмувати реформи.
«Вичерпався кредит безумовного позитивного сприйняття України, зараз м’яч на нашому боці і маємо показати, що можемо зробити вже зараз, не очікуючи прискорених процедур.
Під час дискусії торкнулися і готовності українського бізнесу вступити до Європейського Союзу. За словами Маркіяна Мальського: є багато прикладів, коли українські фірми з великим успіхом вийшли на європейські ринки, однак зрозуміло, що українські товари не дуже охоче вітаються на інших ринках через конкуренцію.
На думку пана Мальського, найбільшою перешкодою на шляху до ЄС може стати те, що всі декларації України залишаться на папері.
«Ми не можемо сказати, що вже від завтра не буде корупції або суди почнуть виносити правильні вироки. Це потребує зміни світогляду держави. Зрозуміло, що скринінг та підказки з боку Євросоюзу – дуже важливі та корисні. Але важливо, щоб Україна йшла в напрямку певних кроків – від відбору суддів до децентралізації. Що стосується бізнесу, то морально українські підприємці готові до цього, але насправді не до кінця розуміє, що це означає – бути бізнесом, який працює у Європейському Союзі», – вважає правник.
Натомість Яцек Пєхота, якому випало бути міністром економіки на фінальній стадії переговорного процесу між Польщею та ЄС, свого часу найбільше вступу до Євросоюзу побоювалися польські аграрії, але потім виявилося, що вони отримали від цього найбільшу вигоду. Водночас пан Пєхота підкреслив, що у польських підприємців був довгий період для пристосування до європейських умов, натомість Україна такого досвіду не має.
«Українські підприємці мусять пристосовуватися до конкурентного тиску з боку Євросоюзу у набагато складніших умовах. Але з іншого боку, вони чудово собі радять на європейському ринку вже зараз: у Польщі функціонує 30 тисяч підприємств з українським капіталом, 60 тисяч українських підприємців зареєстрували господарчу діяльність у самій Польщі. Українські фірми через Польщу почали працювати в Європейському Союзі. Очевидне одне: доступ до європейського ринку дав польському бізнесу неймовірний поштовх до розвитку, пришвидшення для польської економіки. Переконаний, те саме стосуватиметься і України» – заявив Яцек Пєхота.
Свою чергою, Ян Трущинський додав, що впродовж 5 років до того, як Польщі увійшла до Євросоюзу, в середньому до Польщі надходило близько 4 млрд євро безпосередніх зарубіжних інвестицій на рік. А вже після вступу до ЄС, з 2004 до 2023 кожного року надходить по 12-13 млрд євро, тобто, втричі більше.
Не обійшли увагою і позицію країн, які скептично або відверто негативно сприймають євроінтеграційні прагнення України. Ян Трущинський нагадав, що Польщі і в цьому плані було легше: у неї не було таких відвертих противників. Крім того, голосування відбувалося у парламентах, а не через референдуми, що могло відкласти вступ Польщі до Євросоюзу ще на кілька років.
Україна має іншу ситуацію: серед 27 країн-членів Європейського Союзу є одна – Угорщина, уряд якої однозначно проти вступу України до ЄС.
«Але уряди не вічні. Вони можуть і повинні змінюватися. Побачимо, що буде за кілька років. Крім того, вважаю, що до остаточного завершення перемовин критична маса політиків у ЄС зрозуміє, що вступ України до Євросоюзу не загрожує їм, то навіть якщо хтось буде мати якісь сумніви або побоювання, не стане йти проти більшості», – оптимістично заявив Ян Тшасковський.
На думку Яцека Пєхоти, переконуючи інші країни-учасниці, варто наголошувати, що це принесе їм економічну вигоду.
Президент ПУГП нагадав, що для Німеччини та Австрії розширення Європейського Союзу на Схід означало зростання ВВП на 1%, збільшення ВВП, хоч і на меншому рівні, відбулося і в інших країнах.
«Тому всім було зрозуміло, що розширення ЄС є вигідним для всіх, бо це збільшує територію їхньої діяльності і призводить до розвитку економіки. І тепер Польща повинна усвідомити, що приєднання України стане вигідним для польської економіки», – заявив Яцек Пєхота.
Підсумовуючи, Іванна Климпуш-Цинцадзе заявила, що Україна хоче увійти до Європейського Союзу, але не у вигляді «кульгавої качки», а стати одним зі стовпів не тільки європейської безпеки, як це відбувається зараз, але й стовпів європейської економіки.
«Ще багато чого треба зробити, але у нас є всі шанси для того, щоб саме так і сталося. Головне, не втрачати динаміку процесу – як з боку України, так і з боку європейських країн», – підсумувала Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Вікторія Чирва
Image by Łukasz Piechota