21 травня 2025 року. В передмісті Мадрида було застрелено Андрія Портнова, колишнього заступника голови Адміністрації екс-президента України Віктора Януковича. Іспанська поліція підозрює висуває версію про бандитські розбірки, а в Україні зловтішаються ліквідації чергового зрадника.
Інцидент стався близько 9:15 ранку за місцевим часом біля Американської школи, коли Портнов привозив своїх дітей до елітної школи. Невідомі нападники здійснили щонайменше п’ять пострілів, зокрема в голову та тулуб, після чого втекли з місця події.
Андрій Портнов — одіозний юрист епохи екс-президента Віктора Януковича. Він став символом маніпуляцій із законом, політично вмотивованого правосуддя та авторитарного перекроювання судової системи під потреби влади. Його ім’я неодноразово згадувалося у зв’язку з переслідуваннями учасників Майдану, спробами впливу на суддів, рейдерськими схемами та «чистками» в прокуратурі.
Справжній злет кар’єри Портнова розпочався на початку 2000-х, коли він приєднався до команди Юлії Тимошенко. У її блоці Портнов відповідав за юридичний супровід, працював над оскарженням результатів президентських виборів 2004 року, під час яких Віктор Ющенко переміг Віктора Януковича.
Втім, уже за кілька років Портнов змінив політичні орієнтири. З 2010 року — після обрання Януковича президентом — він увійшов до його адміністрації, а згодом обійняв посаду заступника голови АП з питань судоустрою та правоохоронної політики. Саме на цій посаді він отримав реальний вплив і запам’ятався широкому загалу як один із головних архітекторів репресивної судової реформи.
Одним із найвідоміших «досягнень» Портнова стала судова реформа 2010 року, яка насправді відкинула судову систему України на десятиліття назад. Закон «Про судоустрій і статус суддів» передавав важелі контролю за кар’єрою суддів до рук Вищої ради юстиції та Адміністрації Президента. У такий спосіб Портнов і його команда фактично централізували систему, зробивши її керованою з Банкової.
Тоді ж, за ініціативи Портнова, було знищено систему адміністративної юстиції як незалежну гілку — окружні та апеляційні адміністративні суди втратили частину повноважень, а суди загальної юрисдикції почали виконувати політичні замовлення. Саме завдяки цій реформі в 2013–2014 роках суди масово виносили вироки проти активістів Майдану, забороняли мітинги і фактично легітимізували насильство проти протестувальників.
Ім’я Портнова фігурує у багатьох розслідуваннях, пов’язаних з переслідуванням активістів під час Революції Гідності. Хоча формально він не працював у силових органах, його роль у формуванні судової вертикалі, яка виконувала політичні вказівки, була ключовою. Після перемоги Майдану й втечі Януковича у 2014 році Портнов залишив Україну, втікши спочатку до Росії, а потім до Австрії.
Європейський Союз включив його до санкційного списку як особу, відповідальну за порушення прав людини в Україні. Щоправда, згодом — через недоведеність конкретних злочинів — деякі обмеження були зняті, що сам Портнов використав для піару.
Портнова неодноразово звинувачували в участі у схемах з незаконного захоплення бізнесів. У медіа згадували його ім’я у зв’язку з судовими рішеннями на користь афілійованих структур, зокрема в банківському секторі. Деякі аналітики вважають, що він залишався впливовим гравцем у судовій системі навіть після 2014 року, використовуючи власні зв’язки, шантаж і медіа-інструменти для тиску.
Зокрема, його пов’язують із спробами зірвати реформу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, саботажем переатестацій, а також з численними маніпуляціями у справах проти антикорупційних органів — САП і НАБУ.
У 2019 році, після перемоги Володимира Зеленського, Портнов несподівано повернувся до України. Попри попередні звинувачення, він знову почав активно діяти в публічному просторі: відкривав десятки кримінальних проваджень проти представників минулої влади (зокрема Петра Порошенка), активно вів Telegram-канал, через який публікував компромат, судові ухвали та інформацію з обмеженим доступом.
Крім того, Портнов відомий складанням так званих «розстрільних списків» – перелік патріотів, активістів та інших неугодних владі людей, які, як він висловлювався, почнуть зникати – «хто у в’язницю, хто в еміграцію, хто фізично». Не виключено, що після початку повномасштабної війни Портнов передав прізвища і росіянам, щоб їм легше було розправлятися з проукраїнськи налаштованими громадянами. Після загибелі Портнова його «пророцтво» про фізичне знищення активістів набуло іронічного змісту.
Наразі відкритим питання, хто стоїть за ліквідацією Портнова. Іспанські ЗМІ повідомляють, що слідчі розглядають версію про вбивство на фоні боргового конфлікту. Своє припущення слідчі зробили на характері нападу, який нагадує мафіозні розправи: нападники чекали на жертву біля школи, здійснили кілька пострілів і втекли до лісу.
Однак, враховуючи минуле Портнова як проросійського політика, його участь у репресіях проти учасників Євромайдану та обвинувачення в державній зраді, слідство не виключає політичний мотив вбивства.
Так, у соціальних мережах можна знайти коментарі на кшталт «Портнов на собі відчув, як небезпечно бути кремлівською шісткою». Крім того, в українських експертних колах не виключають російський слід, адже загиблий був носієм «специфічної інформації», оприлюднення якої могло зашкодити як колишньому керівництву України, так і нинішнім очільникам Росії.
Варто відзначити, що Андрій Портнов – не єдиний зрадник України, якого ліквідували за кордоном. 6 грудня 2023 року під Москвою був застрелений колишній депутат від Партії регіонів Ілля Кива, який не приховував своєї проросійської позиції і підтримував війну проти України. За даними ЗМІ, його вбивство приписують Службі безпеки України.
Вікторія Чирва
Image by Gerd Altmann from Pixabay