11 квітня 2025 року. Колишній голова Державної фіскальної служби України (2015-2017 рр.) Роман Насіров вирішив мобілізуватися до лав ЗСУ. Рішення викликало б повагу, якби не одна деталь: йому інкримінують багатомільярдні зловживання, і справа, що триває 8 років, наразі перебуває на етапі судових дебатів.
Отже, 9 квітня Роман Насіров мав прибути до ВАКС на чергове засідання, однак не прийшов. Як пояснили його адвокати – він за власним бажанням мобілізувався до лав ЗСУ – в якості сапера. І повідомив про зарахування до військової частини А0139. Це елітний підрозділ, що базується у Києві, підпорядкований безпосередньо Головнокомандувачу Збройних сил України Олександру Сирському, і єдиний у складі ЗСУ, який не належить до жодного виду збройних сил.
Публікація документів про мобілізацію Насірова викликала обґрунтовану підозру: чи не намагається колишній посадовець уникнути правосуддя через правовий статус військовослужбовця? Через суспільний резонанс наказ про мобілізацію Насірова був скасований. «Командир визнав наказ протиправним та скасував його. Матеріали розслідування за ознаками можливого перевищення повноважень будуть передані до правоохоронних органів для належної правової оцінки відповідно до чинного законодавства України», — повідомили у Військовій службі правопорядку.
Сам Роман Насіров наполягає: його мотивація була щирою. За його словами, він давно хотів приєднатися до ЗСУ, але не міг цього зробити раніше через сімейні обставини та проблеми зі здоров’ям. Зокрема, він згадав про перенесену онкологію та статус батька трьох неповнолітніх дітей, який, згідно з чинним законодавством, надає право на відстрочку. Проте, за його словами, саме переосмислення цінностей підштовхнуло до кроку — піти солдатом, на посаду сапера. Реакцію суспільства він назвав несправедливою, а наказ про скасування мобілізації, на його думку, з’явився не «з ініціативи командування, а внаслідок зовнішнього тиску».
Нагадаємо, Роман Насіров очолював Державну фіскальну службу України з 2015 до 2017 року. У 2016 році НАБУ відкрило кримінальне провадження проти Насірова.
Центральним епізодом є його ймовірна причетність до “газової схеми” народного депутата Олександра Онищенка. За версією слідства, Насіров у 2015–2016 роках незаконно надавав компаніям, підконтрольним Онищенку, розстрочки зі сплати ренти за користування надрами, чим сприяв їх незаконній діяльності. Це дозволило компаніям уникнути негайної сплати податків і виводити кошти з України.
Загальна сума збитків, за оцінками НАБУ, перевищує 2 мільярди гривень. Саме за підписом Насірова, стверджує слідство, оформлювалися рішення про відстрочку платежів, які не мали правового обґрунтування. І хоча сам Насіров заперечує будь-які порушення, детективи НАБУ вважають його ключовою посадовою особою, яка забезпечувала юридичне прикриття для реалізації схеми Онищенка.
Також Роман Насіров обвинувачується в отриманні рекордного хабаря 722 млн грн від власника агрохолдингу “Укрлендфармінг”, бізнесмена Олега Бахматюка. Збір доказів по цій справі досі триває.
Справа Романа Насірова набула особливого резонансу та стала «вірусною» після того, як він з’явився на судове засідання на ношах, загорнутий у клітчасту ковдру, посилаючись на критичний стан здоров’я. Цей епізод став своєрідним мемом і символом спроб українських чиновників уникнути правосуддя через “раптові” проблеми зі здоров’ям.
Втім, Насіров досі заперечує свою причетність до зловживань. За його словами, йдеться не про конкретні докази, а про спробу усунути його з посади ще у 2017 році. У зверненні до громадськості він заявляє, що за роки слідства так і не було сформульовано чітке звинувачення, а сам він не має статусу засудженого. Обвинувачення, за його словами, базуються на хибних припущеннях, а тривалість розгляду пояснюється не зволіканням із його боку, а затягуванням процесу з боку держави. Особливо він обурений, що громадська думка, підживлена медіа і соцмережами, дедалі частіше відіграє роль у правосудді, підміняючи собою юридичні аргументи.
Історія з мобілізацією Насірова — далеко не єдиний приклад, коли військова служба використовується фігурантами кримінальних справ як інструмент затягування судових процесів. За останні місяці громадські організації та журналісти-розслідувачі неодноразово повідомляли про спроби обвинувачених у корупції або службових зловживаннях оформити мобілізацію до тилових частин ЗСУ, де фактично не несеться бойова служба. Формально така мобілізація не зупиняє розгляд справ, однак у практиці вона часто використовується як привід для зволікання, зміни підсудності чи переносу засідань.
Вікторія Чирва
Image by Military_Material from Pixabay