21 серпня 2024 року. У марафоні з ухваленням багатостраждального законопроекту №8371, покликаного припинити діяльність в Україні Української православної церкви Московського патріархату, нарешті пролунав сигнал фінішу. Попри жорсткий опір лобі впродовж останніх півтора року, документ 20 серпня 2024 року ВР ухвалила остаточно. За законопроект віддали 265 голосів. Не голосували, звісно, депутати від забороненої ОПЗЖ. Чи стане документ реальним механізмом боротьби з РПЦ на третьому році повномасштабної війни?
Голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв пояснює: «Закон прямо заборонив РПЦ. І тепер стоїть задача очистити від російського впливу релігійні організації в Україні. Держслужба з етнополітики та свободи совісті та Кабмін після підписання закону президентом мають затвердити нормативну базу, на підставі якої починається процедура перевірки релігійних організацій на предмет зв’язків з РПЦ».
Низка експертів теж кажуть, що законопроект не має на меті заборону українських релігійних організацій. Сенс документу в тому, аби обмежити їхні зв’язки з РПЦ, як частиною російської пропагандистської машини. І навіть регламентує місячний термін, впродовж якого ці зв’язки мають бути остаточно розірвані. За дотриманням цих вимог вже затверджено порядок державного нагляду. Державні органи отримають повноваження стосовно взаємодії з релігійними організаціями, які в силу певних причин не змогли або не захотіли виконувати вимоги закону.
Ініціатор заборони РПЦ в Україні Микола Княжицький коментує:
«Кожен може вірити у все, що захоче. Ми забороняємо організацію, яка має назву “РПЦ”, але ні до церкви, ні до релігії не має стосунку. Вона є структурою ФСБ, яка працює проти української держави і несе загрозу національній безпеці».
Поки що законопроект очікує на підписання Володимиром Зеленським. Сумнівів ні в кого немає, що законопроект отримає «добро» від президента, адже він неодноразово говорив про необхідність «позбавити Москву останніх можливостей обмежувати свободу українців». І сам глава держави, і більшість депутатів ухвалення рішення про розрив з МПЦ презентували як «історичне й доленосне». Однак сподіватись, що УПЦ МП в один момент зникне з релігійної карти України, не варто. Бо, кажуть релігієзнавці, для «самоідентифікації» кожній організації дадуть цілих дев’ять місяців.
Як це виглядатиме на практиці? Ключову роль у боротьбі з фанатами патріарха Кирила, який закликає нищити український народ, відвели Державній службі з етнополітики та свободи сумління (ДЕСС). Структура підпорядкована Кабінету міністрів, і саме у такій зв’язці мають розробити й затвердити нормативну базу, яка буде законною підставою перевіряти релігійні організації на предмет зв’язків з РПЦ. Держслужба може не чекати, коли спливуть регламентовані дев’ять місяців для «самоідентифікації», а проводити відповідні експертизи. А обмеження в дев’ятимісячний термін стосується лише можливості звертатися до суду, пояснюють експерти.
Щойно стали відомі подробиці парламентського голосування, як опоненти заговорили, що в Україні почався небачений наступ на релігійні організації і загалом на вірян. І без судової тяганини навряд чи обійдеться, прогнозують у профільному комітеті Ради. Бо заборона РПЦ дозволить закривати й українські церкви, пов’язані з росією. УПЦ МП розірвала зв’язки з Москвою лише на папері ще у травні 2022 року. Однак ДЕСС минулого року провела експертизу і з’ясувала, що Українська православна церква, попри клятвені заяви, зберегла усі зв’язки з оточенням Кирила. Парафій УПЦ МП в Україні понад вісім тисяч, тож до кожної має бути індивідуальний і зважений підхід. І тут не можна діяти поспіхом, стверджує Потураєв, адже віднині Україна перебуватиме під символічним міжнародним мікроскопом.
Однак ініціатори законопроекту прогнозують, що, попри чутливість тематики, проблем із підтримкою міжнародної спільноти не повинно виникнути.
Бо в документі йдеться передовсім про захист національної безпеки, а не про утиск церков в Україні. Увесь цивілізований світ має переконатися, що російська православна церква невіддільна від російського режиму і сприяє воєнним злочинам та звірствам щодо мирних громадян України. Цілком природно, що часовий лаг у дев’ять місяців дозволить УПЦ МП далі галасувати на всіх міжнародних ресурсах про утиски, заборону віри і свободи загалом.
Релігієзнавець Андрій Смирнов у розмові ВВС Україна пояснив, що «розлучення» з прибічниками московського клану може затягнутися: “У документі є слабкі місця, які можуть стати підставою для його оскарження як в Конституційному суді України, так і в Європейському суді з прав людини. Звісно, що ці судові процеси затягнуться на роки”, – резюмував науковець.
Рішення парламенту прокоментували і представники церкви. Так, очільник інформаційно-просвітницького відділу Української православної церкви митрополит Климент вважає, що головна увага законопроекту зосереджена нібито виключно на церковному майні, відтак ситуація скидається на історію з комуністичним минулим, коли партію офіційно заборонили, а комуністи продовжують свою справу. «Закон, можливо, і забороняє УПЦ МП, але в Української православної церкви немає приставки МП, тож вона «надалі буде жити як істинна церква».
Втім, попри складнощі і можливі судові розгляди, процес зрушив з мертвої точки. І головне, що він має значну підтримку в українському суспільстві: згідно з соціологічними опитуваннями, 80% українців виступає за те, щоб в Україні була єдина помісна Православна церква України. Перший крок до цього вже зроблено.