Під час свого виступу на III Форумі Відбудови України голова парламентської Комісії закордонних справ, голова Ради зі співпраці з Україною Павел Коваль наполягав на тому, щоб уникати слова “відбудова”. За його словами, це поняття часто асоціюється з точним відтворенням того, що було в Україні до великої війни.
На думку політика, треба дивитися на процес повоєнного відновлення України ширше, використовуючи уяву, щоб зрозуміти, як може виглядати майбутнє українське суспільство і якими будуть його потреби.
– Пане голово, що для вас означає відбудова України і якими є найважливіші умови для її успішного початку?
– Відбудова — це не лише повернення до передвоєнного стану, не лише реконструкція зруйнованих будівель та вулиць. Це велика зміна, яку переживатиме Україна. Це більше, ніж просто фізична реконструкція. Тому потрібно використовувати уяву, щоб побачити, яким буде українське суспільство після війни і бачити виклик відбудови в усіх вимірах, включаючи соціальний.
Щодо умов, найважливішим є забезпечення українських міст від атак. Без цього не можна говорити про інвестиції. Їх не буде, якщо українські міста будуть під загрозою російських ракет, а українські солдати не матимуть достатньої підтримки на передовій. Вони повинні почуватися безпечно і мати можливість захищати свою територію. Це було одним з найважливіших посилів минулого тижня під час «дипломатичного наступу»— в Берліні та у Швейцарії.
– Розкажіть, будь ласка, про роботу Ради зі співпраці з Україною. Чи все йде за планом?
– Важливими є організаційні питання, які вирішувалися протягом останніх півтора місяця. Створена Рада, створена команда експертів, яка розширюється, також ми підготували заснування офісу UNOPS у Варшаві з відділенням у Жешуві.
Рада поєднує в собі аж три елементи. По-перше, створити раду, як цього бажав пан прем’єр, таким чином, щоб врахувати також соціальний чинник, щоб з нами співпрацювали люди економіки, культури, університету, церков — всі ті, хто бере участь у співпраці з Україною.
Ми також дивилися, як працюють спеціальні представники з питань України у Франції, Сполучених Штатах та всіх важливих країнах. Там така функція існує. Ми б хотіли, щоб у Польщі вона була гібридною, тобто поєднувала парламентські аспекти з урядовими. Це другий елемент. Потрібна також більша координація — між міністерствами, громадськими організаціями, іншими державними установами. Тому і Польща повинна мати таку спеціальну посаду у своїй системі. У нашому випадку ми працюємо з усією моєю командою безпосередньо в кабінеті пана прем’єра.
– Як Польща може сприяти відбудові України і які конкретні дії здійснюються в цьому контексті?
– Польща не є однією з найбагатших країн світу, але відіграє ключову роль (і це незмінно) у постачанні товарів до України. Нашою метою є створення міцного логістичного хабу, що вже зараз реалізується через розбудову прикордонної та транспортної інфраструктури.
Ми працюємо із західними партнерами. Вперше на конференції у Берліні Польща була серед партнерів G7 ще як спостерігач (сподіваюся, це зміниться). Представник Польщі, один з провідних польських економічних діячів, є серед головних економічних радників групи G7. І це зміна лише одного тижня.
Нашою метою є показати силу Польщі як хабу та експортний потенціал і можливості економічної співпраці. Ми сподіваємося, що, як це часто буває, за експортом підуть також інвестиції. Для цього потрібні додаткові інструменти, і це буде одним з найважливіших завдань. Про цей експорт потрібно подбати особливим чином і застосувати всі можливі засоби, щоб він став флагманом нашої співпраці. Тому що за ним ідуть робочі місця також у Польщі, відчуття єдності наших двох суспільств, і ми добре знаємо, як це може змінити міжнародні відносини, коли експорт розвивається і дає можливість заробляти обом сторонам — на транспорті, на створенні робочих місць, на відкритті ринку.
– Чи планується участь органів місцевого самоврядування у відбудові України?
– Це наше наступне завдання і виклик. Сила Польщі – у сильних органах місцевого самоврядування, в тому числі, економічні організації, підпорядковані самоврядуванню – комунальні підприємства. Ми готуємо законодавчі рішення, щоб органи самоврядування брали участь у цьому процесі. Ми бачили під час конференції в Берліні, що у відбудові України є місце для самоврядування. З польської сторони є кілька або кільканадцять залучених самоврядувань, є великі комунальні компанії, які хочуть взяти участь у відбудові України і чекають на момент, коли це стане також їхньою участю.
– Україна дуже розраховує на допомогу Польщі у процесі вступу до Європейського Союзу. Чи поляки все ще зацікавлені у якомога швидшому вступі України до Союзу і в чому ви можете нам допомогти?
– В інтересах Польщі, щоб це сталося швидко. Ми знаємо, що є сфери, де можлива або синергія, або конфлікт інтересів. Але стратегічно, з точки зору економічних вигод і економічної співпраці, і з точки зору безпеки, вступ України до ЄС та його розширення є в інтересах Польщі.
Незалежно від того, що буде під час угорського головування (сподіваюся, вони не будуть заважати), потім буде польське головування, що, безумовно, призведе до прискорення переговорів. Вступ до Європейського Союзу, сам процес переговорів нічим не відрізняється від магдебурзького права в середньовіччі. Це не лише питання грошей, це питання іншого устрою. Ми сьогодні готуємося до цього з Україною як партнери.
Але для цього потрібне навчання. Польща є єдиною великою країною в Європі, яка успішно вступила до Європейського Союзу, бо ні Німеччина, ні Франція, ні Італія туди не вступали. Ми найбільш схожі на Україну. Ми маємо потенціал для проведення масштабних тренінгів. Польща не ставить додаткових умов, лише хоче результативних переговорів. Вона не каже, наприклад, змінімо договір. Польща дійсно відкриває ці двері, але для цього потрібно більше експертів на рівні уряду і самоврядування.
– На завершення, будь ласка, висловіться з приводу закінчення війни в Україні. Є різні думки — деякі вважають, що вона закінчиться до кінця року, деякі — що це питання кількох років. Яка ваша думка?
– На жаль, ми продовжуємо прокидатися вранці і бачити чергове бомбардоване українське місто. Тому, насамперед, ми повинні сказати Путіну “ні”. Ми його обов’язково переможемо — мобілізацією і силою духу. Пам’ятаю наші розмови півтора місяці тому: я був у Києві, коли все було не так добре в Америці, ключовий акт про військову допомогу не був прийнятий. Я і у собі бачив часом таке зневіру: а що буде, якщо ні? Але наш обов’язок — говорити, вимагати, повторювати ці аргументи про силу спільноти Заходу, силу України, про силу нашої підтримки та надихаючу історію про підтримку Польщі та поляків у перші дні після 24 лютого 2022 року. Це відбувається і відбуватиметься надалі.
Вікторія Чирва