16 квітня 2024 року. Нещодавно парламент проголосував за урядову постанову, згідно з якою військові на передовій отримуватимуть додатково по 70 тисяч гривень. Загалом – 200 тисяч гривень на місяць. Ініціатива потішила і самих військових, і суспільство. Проте залишається питання, де брати гроші.
Фахівці підрахували, що на одного мобілізованого військовослужбовця держава витрачає 1,3 млн грн на рік. 40% з цієї суми – зарплата, решта – інші виплати, зокрема, харчування, обладнання, озброєння тощо. Тож для реалізації урядової постанови, яка передбачає додаткову виплату 70 тисяч для військових на передовій, потрібні значні кошти.
Ця виплата вже почала нараховуватись із 1 квітня, відтак кошти на її виплату держава почне витрачати на початку травня. Уряд запевняє, що зробить усе можливе, аби грошова винагорода бійців стала адекватною.
Військовий експерт Дмитро Снєгирьов з одного боку вітає ініціативу уряду, а з іншого – закликає зважити усі наслідки такого рішення:
«Безперечно, військовослужбовців треба мотивувати. На голому патріотизмі тут не виїдеш. Але постає питання: чи це не популізм? За даними представників влади, на лінії зіткнення нині без ротації перебуває 300 тисяч бійців, тобто вони там рік або й два. Якщо платити їм по 200 тисяч гривень, то потрібно 60 мільярдів щомісяця. Де брати такі гроші? Якщо влада заявляє, що коштів нема навіть на мобілізаційні заходи».
Журналісти авторитетного видання «Економічна правда» залучили до обговорення теми експертів та фінансистів. Ті у своїх оцінках дійшли висновку, що єдине джерело фінансування додаткових видатків – виключно внутрішні ресурси країни, оскільки Україна не може скористатись коштами міжнародних партнерів на потреби оборони.
Щоб реалізувати ідею з підвищенням грошового забезпечення військових, уряд, напевне спробує шукати резерви на внутрішньому борговому ринку. Однак такий крок – не найліпше рішення, адже його можливості позичати гроші бюджету вичерпуються.
Частину потреби в додатковому фінансуванні уряд міг би отримати, позичивши гроші в Нацбанку. На практиці це означатиме повернення до грошової емісії. Наслідки такого рішення не забаряться: стрімке підвищення інфляції та знецінення заощаджень усіх українців – і на фронті, і в тилу. Є ще одна умова, яка не дозволить увімкнути друкарський верстат на повну – обсяги потенційної емісії обмежуються домовленостями з Міжнародним валютним фондом, а це близько 40 млрд грн на квартал.
Уряд також може знайти ресурс, переглянувши поточний план видатків. Хоча Мінфін і без того максимально обмежив непріоритетні видатки, тож простір для маневру звужується.
Є надія, кажуть експерти, що у разі успішних переговорів про реструктуризацію боргу за євробондами уряду вдасться зекономити понад 200 млрд грн на погашенні цих цінних паперів та виплаті відсотків за ними.
За даними експертів, під час ухвалення постанови про виплати військовим 70 тис грн Мінфін радив Міноборони оптимізувати перелік бойових та спеціальних завдань, за які виплачуються надбавки, а також переглянути кількість та розміри додаткових видів грошового забезпечення.
Економіст Олег Пендзин все ще сподівається на ефект від запровадження так званого платного бронювання, про яке eDialog писав раніше: «Цю концепцію у нас активно обговорюють і розглядають запровадження фіксованої ставки платежу на рівні від 6 тисяч до 30 тисяч гривень. Платне бронювання за ставки 20 тисяч гривень дало б до бюджету додатково понад 250 мільярдів гривень на рік».
На думку військового експерта Олега Жданова, питання не лише в тому, де і як шукатимуть кошти. Але й кому вони потім дістануться: «Гроші знайти можна. Головне — уміло їх розподілити.
Проблема, для прикладу, в тому, що нині немає системи контролю за виплатами військовослужбовцям. Відомі випадки, коли в деяких частинах та підрозділах нараховували “бойові” тим, хто не був на передовій. Треба провести аудит і зробити систему виплат прозорішою та більш справедливою».
Так чи інакше, кошти будуть шукати, адже для держави на третьому році війни забезпечення військових – головний пріоритет. До речі, військові неодностайні у питанні, кому саме у першу чергу треба підвищувати зарплату. Деякі вважають, що насамперед це стосується тих, хто служить з самого початку війни.
«Навпаки, більше треба платити новобранцям, адже потенційним мобілізованим мотивації нині дуже бракує. Залучати до лав ЗСУ нових людей, не підвищуючи їм виплат, буде важко. Держава не спромоглася створити умови, за яких громадяни ставали б на захист країни із власної волі. Той відсоток, який був готовий на це, уже воює чи віддав своє життя за країну. І якщо влада реально налаштована запровадити новації у грошовому забезпеченні військових, то мусить шукати ресурси», – вважає військовослужбовець Сергій Пархоменко.
Вікторія Чирва
Photo by Karyna Panchenko on Unsplash