11 березня 2024 року. Стрічка Мстислава Чернова “20 днів у Маріуполі” стала найкращим документальним фільмом за версією Американської кіноакадемії. Вперше в історії українська стрічка здобула найвищу кінонагороду. Але українці реагують на цю новину хоча й з гордістю, але водночас – з болем.
Під час промови на церемонії нагородження престижної кінопремії «Оскар» режисер Мстислав Чернов несподівано для світу, але очікувано для України заявив: «Напевне, я буду першим режисером, який скаже це тут: я хотів би не знімати цей фільм. Я хотів би, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста.
Я б віддав цю нагороду за те, щоб Росія не вбивала моїх земляків, звільнила всіх українських військових і цивільних, які зараз в тюрмах та в заручниках. Але я не можу змінити минуле. Але усі ми можемо змінити історію, зробити так, щоб правда перемогла. І люди Маріуполя та інші, які віддали своє життя, ніколи не будуть забутими».
І зал аплодував стоячи. Віддаючи шану трьом українським патріотам: режисеру Мстиславу Чернову, фотографу Євгену Малолєткі та продюсерці Василісі Степаненко. Вони були останніми журналістами, які залишалися в Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і зафіксували те, що відбувалося в приазовському місті в перші три тижні повномасштабного вторгнення РФ.
То хто ж він – Мстислав Чернов, який став відомим усьому світові? Він народився у Харкові в 1985 році. Розпочинав свою кар’єру простим фотографом у агентстві Media Port. Висвітлював Революцію Гідності, війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, Сирійську громадянську війну, битву при Мосулі в Іраку.
Під час висвітлення подій з Майдану під час Революції Гідності на нього кілька разів нападали. Є свідчення, що співробітники поліції пошкодили репортерові руку, розірвали його посвідчення та знищили фотоапаратуру. При наступному зіткненні в нього кинули світлошумову гранату, внаслідок чого Мстислав отримав поранення очей та ніг.
У серпні 2020 року фотограф працював у Білорусі, фіксуючи події навколо президентських виборів. Після оголошення Лукашенка переможцем почались масштабні протести. У Мінську Чернова затримали й побили білоруські правоохоронці. Від побиття в автозаку фотограф втратив свідомість, і йому довелося отримати допомогу швидкої. Потім Чернова депортували з Білорусі.
А далі була Україна і Маріуполь – миле й затишне місто на узбережжі Азовського моря, до якого в 2014 році не дотяглися росіяни. 24 лютого 2022 року, за годину до того, як перші бомби впали на Маріуполь, туди приїхала група українських журналістів: фотокореспондент і оператор Євген Малолєтка, режисер і кореспондент Associated Press Мстислав Чернов та їхні колеги з Frontline і АР. Через тиждень вони залишилися єдиними медійниками в охопленому вогнем місті. Фільмували день за днем, аби донести всьому світу безчинства вчорашніх братів.
Чернов знімав, як Росія бомбить пологовий будинок і приватні домівки, як відбувається мародерство, як російські танки заходять у центр міста та починаються проблеми зі зв’язком. Усі відео він щодня надсилав через супутниковий зв’язок агентству, аби світ бачив, що відбувається в найскладнішій зоні воєнних дій.
Команда AP перебувала в оточеному Маріуполі 20 днів, і після того, як російські війська почали заходити в центр, а небезпека сягнула надзвичайного рівня, журналісти змушені були евакуюватися. Вони стали останніми представниками медіа, які висвітлювали початок знищення росією Маріуполя. І за свою небезпечну роботу усі троє отримали Пулітцерівську премію.
“Головну мету, яку ми ставили, це показати не бої, а страждання людей. Щоб усі побачили справжнє обличчя цього вторгнення. А це мирні люди, які були вбиті. Після Маріуполя мені стало зрозуміло, яку тактику далі використовуватимуть росіяни. На жаль, до людяності це не має жодного стосунку і так буде скрізь в Україні”, — коментує Мстислав.
Ще до того, як документальний звіт про двадцять днів у Маріуполі здобув «Оскар», фільм зібрав нагороди по всьому світу: у номінації “Журналістське розслідування” на Копенгагенському міжнародному фестивалі; премію в категорії Standing Up на Міжнародному кінофестивалі в Клівленді; у номінації “Найкращий документальний фільм” на Cinema for Peace 2023 в Німеччині; на новозеландському фестивалі документального кіно стрічку відзначили у двох категоріях: “Найкраща режисура” та “Найкращий монтаж”; на британському фестивалі Sheffield DocFest картина здобула премію Тіма Гетерінгтона; на IDFA 2023 в Амстердамі – приз глядацьких симпатій.
Українці радіють отриманню «Оскара». Не лише тому, що це визнання зусиль творчої команди. Але й тому, що завдяки цій документальній стрічці весь світ побачив звірства, які коїли росіяни в одному з українських міст. Причому не путін, а саме прості росіяни, яких багато хто у світі досі вважає «хорошими». Можливо, після цього фільму люди з різних країн трохи краще зрозуміють, що відбувається в Україні і якою страшною насправді є війна.
Один із захисників Маріуполя – Дмитро Козацький так відреагував на здобуття «Оскара»: «Ще одна перемога правди у світі брехні, що і є найкращим визнанням для документального фільму!»
Вікторія Чирва
Photo by Mirko Fabian on Unsplash