22 лютого 2024 року. Блокада польсько-українського кордону польськими протестувальниками є сьогодні однією з найбільш резонансних тем. З обох країн лунають взаємні звинувачення, а рішення, яке влаштовувало б усіх, немає. Про те, як переконати поляків зняти блокаду, чи варто у відповідь зупинити польський імпорт до України та як разом врятувати від голоду сотні мільйонів людей на планеті, в ексклюзивному інтерв’ю eDialog розповів президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.
– Пане Леоніде, тема українського зерна, блокування кордону обросла такими міфами, що ніхто докладно не розуміє, що насправді відбувається. Поясніть, будь ласка.
– Це елементарна демонстрація занепокоєння, що Україна невдовзі стане членом Європейського Союзу з усім тим потенціалом, який має сільське господарство нашої країни. І цей потенціал, звичайно, несумісний з тим, який мають польські фермери. Та, власне, це стосується не тільки Польщі, а й багатьох інших країн Європейського Союзу. Тому що ми давно змінили підходи до сільського господарства. У нас, на моє переконання, аграрно-індустріалізоване господарство. Звичайно, у нас виникають проблеми, пов’язані з монополізацією окремих напрямків діяльності але в цілому, якщо ви маєте виробництво сировини, переробляєте її, виробляєте продукти, які мають додану вартість, все це разом об’єднуєте і застосовуєте систему, яка оптимізує випуск окремих видів продукції у залежності від прогнозу зміни ринкових цін на них.. Це дозволяє змінювати обсяги виробництва окремих продуктів з метою унеможливлення втрати прибутку. Іншими словами, це допомагає презентувати себе на ринку як потужного гравця. Якщо спектр продукції великий, ви, звісно, не втрачаєте прибутковість і не потребуєте такої шаленої дотації, що наразі отримують європейські фермери які мають малі земельні ділянки і концентрують свій бізнес на вирощуванні одного – двох продуктів.
Не можна відкидати і політичну складову, яка відіграє потужний вплив на наявність даного блокування. Закінчилися парламентські вибори, невдовзі чергові вибори органів місцевого самоврядування. Звісно, вплив політичних сил дуже відчутний на всіх процесах, до яких залучені польські фермери.
Але не треба блокувати кордони тому такі дії не приведуть до перемоги, а навпаки створять проблеми на майбутнє. Сьогодні польським фермерам потрібно реформуватись у сфері аграрного виробництва, і ми можемо їм суттєво допомогти, поділившись своїм досвідом. Це принесе більше користі, аніж те, що вони роблять наразі на кордоні з Україною.
– Що ви маєте на увазі?
– Сьогодні наділ фермерського господарства в Польщі складає в середньому становить 11 гектарів. В Україні, середній наділ –1127 гектарів, але є й такі підприємства, які мають понад 100 000 гектарів. Хоча є і мікро фермерські господарства, які володіють 30 гектарами площі, але це мінімум. У нас 34 147 суб’єктів господарювання в аграрній сфері, які використовують понад 30 млн. гектарів сільськогосподарських угідь тому вирахувати середню ділянку не складно.
Якщо ви маєте обмежену земельну ділянку, то краще вирощувати на ній так званий нішевий продукт, тобто найбільш прибутковий. Скажімо, є такий продукт, як шафран. Звичайна харчова добавка. Але він може давати прибуток до 50 тисяч доларів з одного гектару. Порахуйте: якщо хтось має 10 гектарів земельної площі, за рік можна заробити мільйон доларів чистого прибутку.
Це просто приклад для фермерів, як заробляти, маючи навіть невелику земельну ділянку. Якщо ми говоримо про вирощування зернових чи олійних культур, або навіть про тваринництво, що сьогодні дуже важливо, то найпростіший спосіб – об’єднуватись кільком фермерським господарствам, збільшувати при цьому загальну площу земельних ділянок. Створювати акціонерні товариства, як в Україні, а не тільки кооперативи, як у Польщі. І сівозміну планувати, аналізувати, які культури вирощувати і головне – точно знати, що робити з цією сировинною продукцією для її подальшої переробки.
Тож якщо маєте ділянку 5 гектарів і на ній багаторічні насадження яблунь чи груш, це може коштувати мільйон євро. І, маючи мільйон євро, заходите в статутний капітал акціонерного товариства, і отримуєте відповідно свої відсотки.
А якщо ви створюєте підприємство на 10 тисяч гектарів, це може стати потужним підприємством з виробництва та переробки молока. Паралельно з виробництвом молока можуть іти ще мінімум десяток інших продуктів. І вже це не просто тваринницький напрямок. А й кілька побічних. І тоді не треба фермеру для свого виживання сподіватися на дотації які становлять майже 40% бюджету Європейського Союзу. В Україні ця цифра – становить менше одного відсотку бюджету держави. І ви намагаєтесь порівнювати умови, в яких перебувають польські та українські аграрії?
От і виходить, що ми сьогодні лякаємо своїми аграріями не тільки Європу, а й увесь світ, тому ми конкурентоспроможні й потужні. Але нікому не потрібно конфліктувати з нами, а навпаки просити нас поділитись досвідом та навчити інших його успішно використати заради свого збагачення та примноження виробництва продуктів харчування і спасіння від голодної смерті мільйонів людей які, на жаль, щороку помирають на нашій планеті від голоду.
– Вам не здається, що проблема дещо перебільшена? Згідно з останніми заявами міністра інфраструктури Олександра Кубракова, транзитом через Польщу іде всього 5% українського зерна. Тобто, це спростовує міф про перенасиченість польського ринку українським збіжжям.
– Це правда, бо для України польський ринок не має такого значення, яке йому намагаються приписати. Насправді це менше одного відсотка продовольства, яке експортується безпосередньо на внутрішній ринок Польщі. І якщо ми втратимо ці піввідсотка, то це не дуже позначиться на експортних показниках. Звісно, ми могли б відмовитись від польського ринку і шукати інші напрямки збуту.
Але існує проблема транзиту до тих же країн Балтії чи до Німеччини. Польські фермери кажуть, що там українську сировину переробляють і знов переправляють до Польщі. І вона виходить значно дешевшою. А це створює проблему для польських фермерів.
В чомусь поляки мають рацію. Однак у демократичних країнах в умовах вільного ринку завжди треба дотримуватись конкурентного права: якщо ти не конкурентоспроможний, то повинен прийняти рішення: або ти реформуєш свій бізнес і робиш його таким, як ті, кого ти не можеш подолати, або йог залишаєш і починаєш інвестувати кошти в іншу сферу діяльності, в інший бізнес.
Та українців наразі хвилює ще інше – постачання аграрної продукції з Росії до Польщі не блокується й не обмежується. І це найболючіше питання. Адже, за деякими розрахунками, Польща імпортувала російської продукції майже на 2 мільярди євро.
Не секрет, для чого росія використовує виручені кошти. Щоб виготовляти зброю, якою вони продовжують вбивати українців. Та ще прикріше визнавати, що частково це продукція, яку окупанти конфіскували на українських територіях. Точніше, безсоромно вкрали. І змушують поляків бути причетними до своїх злочинів.
Не з власної волі, а через чиїсь настанови поляки розсипають на дорогу українське збіжжя і топчуться по ньому. Гірко це визнавати. Не тільки мені, а кожному українцю, якого наші побратими раптом не хочуть бачити на своєму ринку.
– Як ви гадаєте, хто просуває ідею, що українці нібито не дотримуються обов’язкових в Європі норм? Буцімто Україна постачає неякісне зерно, яке взагалі може завдати непоправної шкоди для польських споживачів. Чи це чергові маніпуляції, аби виправдати блокування?
– Відомо, яка політична сила стоїть за цим блокуванням. Звісно, що проросійська. На розкручування цього питання йдуть дуже великі кошти тих, хто не хоче бачити Україну ні в Європейському Союзі, ні в НАТО. Я вже говорив про майже два мільярди євро, які російським інформаційним пропагандистським джерелам сплачують поляки за так званий імпорт «безадресного» російського зерна. При цьому майже третина цього збіжжя незаконно вивезено ворогом з окупованої території України.
Та, на мій погляд, сьогодні вкрай важливо переконати поляків, що наші країни були і завжди мають бути у партнерських дружніх стосунках. І ми повинні поважати один другого і допомагати, чим можемо.
– Деякі гарячі голови вважають, що треба зробити симетричну відповідь і заблокувати польський імпорт. Як ви вважаєте, це допоможе чи тільки загострить ситуацію?
– Наше завдання зараз – якнайшвидше переконати поляків, що вони припускаються великої помилки. Бо може бути і справді симетрична відповідь на блокування кордонів. А треба зважити, що імпорт із Польщі істотно переважає наш експорт до цієї країни, відтак зупинка імпорту миттєво позначиться на економіці цієї країни. І тоді політичні очільники досить швидко побачать наслідки свого невтручання у процеси блокування кордонів. Зупинка імпорту стане найкращим інструментом впливу на свідомість польських фермерів і підприємців в цілому.
– Який варіант розв’язання цієї проблеми ви вважаєте найкращим?
– Я думаю, нам треба більше спілкуватися на рівні громадських структур та державних чиновників. Друге – з боку керівництва Польщі повинно бути розуміння усвідомлення того, що якщо ми програємо війну, то наступним кроком Росії будуть країни Балтії і Польща. Щоб зупинити блокаду, треба в першу чергу польському уряду надати державну фінансову допомогу своїм фермерам. При цьому наголосити: ми розуміємо, що сьогодні вам дуже тяжко, тому ми вам збільшуємо тимчасові дотації, щоб ви не втратили свій потенціал, щоб утримались на ринку і вистояли в цих складних умовах. Це перший крок, який треба зробити – як з політичної, так і з економічної точки зору.
Сьогодні кожному з нас на можна забувати і про ще одне важливе питання – це подолання голоду на планеті. Ніколи Польща не була і не буде важливою ціллю для експорту сільськогосподарської продукції з України. Ми більше направляємо дану продукцію на інші ринки – туди, де її найбільше потребують. За статистикою FAO – організації, яка опікується проблемами продовольчої безпеки при ООН, щодня на планеті від голоду помирає близько 20 000 людей. І Україна зберігає життя близько півмільярда людей на планеті за рахунок постачання нашої агропродукції. Але сьогодні і поляки, і українці мають додаткові резерви, які треба використати, застосовуючи найкращі практики у аграрному виробництві. І не тільки примножити свої статки, але й зберегти життя сотень мільйонів життів.
Бесіду вела Вікторія Чирва