13 лютого 2024 року. Фермери з усієї Польщі розпочали чергову акцію протесту і заявили, що триватиме вона впродовж місяця. Протестувальники почали блокувати дороги і прикордонні переходи з Україною. А два дні тому сталася подія, яка сколихнула українське суспільство. Протестувальники висипали частину зерна з українських вантажівок біля КПП «Дорогуськ». Чим обернеться для обох країн чергова ескалація конфлікту?
Насамперед, варто зауважити, що блокада кордону завдала Україні, знекровленій війною, величезних збитків. За даними Європейської бізнес-асоціації, щоденно Україна втрачає близько 1 млн грн. А за словами заступника голови Всеукраїнської агарної ради Дениса Марчука, за листопад-грудень 2023 року українська економіка втратила понад 1,5 млрд євро через страйки, які блокували роботу пропускних пунктів на західних кордонах. Крім цього, українські підприємці втратили свої контракти та замовників в європейських країнах, бо товар не був вчасно доставлений.
Експерт наголошує, що внаслідок блокади пропускних пунктів обсяги агроекспорту автотранспортом скоротилися на 40%. І найбільше від блокування кордону постраждали експортери західних областей України, які зазвичай постачають свою продукцію до Європи суходолом.
В українських соціальних мережах у зв’язку з останніми подіями можна знайти чимало дописів на кшталт: ось вона, справжня «дружба» поляків. Втім, набагато більше прагматичних коментарів та бажання розібратися, що відбувається.
Чимало українських аналітиків вважають, що причина фермерських протестів у Польщі – не тільки і не стільки в Україні. Фундаментальний корінь проблеми – неефективна політика Брюсселю, яка по суті вбиває сільськогосподарську галузь в Європі. Адже фермери наразі страйкують не тільки в Польщі, але й по всьому ЄС. На фоні значного посилення регуляції ринку та норм виробництва українське зерно потрапляє на європейський ринок, не завжди відповідаючи стандартам. Це, природньо, викликає обурення фермерів. І зрозуміти аграріїв з Євросоюзу можна. Їх передовсім хвилює власний заробіток, а не проблеми сусідньої України.
Однак у будь-якому разі знищувати український врожай, який транзитом прямував до Прибалтики, абсолютно неприпустимо. Бо «українці буквально поливають кров’ю поля, які родять це зерно. Збирати пшеницю на полі, яке бачило війну – це як працювати сапером. Такі дії – ницість і ганьба», – наголосив мер Львова Андрій Садовий.
На дії польських прикордонників відреагувало й Міністерство аграрної політики та продовольства. «Ми розуміємо, коли польські фермери відстоюють свої інтереси в цивілізований спосіб. Але цей випадок знищення української пшениці не має нічого спільного з мирними протестами ані з юридичної, ані з моральної точки зору. Очікуємо на швидке встановлення та покарання винних», – йдеться у заяві профільного міністерства.
У міністерстві нагадують, що багато українських аграріїв вирощують зерно під постійними обстрілами, зазнають величезних збитків унаслідок війни, і змушені ризикувати своїм життям, щоб зібрати врожай.
На переконання заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тараса Качки, брак реакції з боку польських влад на знищені вантажі призведе до сильнішої ксенофобії та політичного насильства. Єдине, що, на його думку, може врятувати ситуацію – це зняття всіх блокад і гарантії безпеки українським вантажам в Польщі.
Чиновник резюмує: «якщо байдужість до насильства над українськими товарами в Польщі збережеться, то я не здивуюсь знищеним фурам з польським сиром чи просто знищеним польським товарам на полицях українських супермаркетів».
Така позиція не бажана жодній із сторін прикордонного конфлікту. Екс-депутат Верховної Ради Борислав Береза оцінює інцидент: «Після того, як на польському кордоні польські фермери-фріки висипали з декількох українських машин зерно на дорогу, дехто почав узагальнено ставитися до всіх поляків і образився на всіх них. Дехто почав писати, що поляки наші вороги. Це помилка. Велика помилка. Не поляки наші вороги і не всі поляки – фріки».
На його переконання, саме поляки були і залишаються адвокатами України в Європі. Відтак, наполягає Береза, у жодному разі не треба узагальнювати. Не треба створювати уявних ворогів при наявності реальних. Треба усвідомлювати, що за кожним злочином стоїть прізвище. І в ситуації на кордоні передовсім.
Польські фермери, стверджують українські експерти, вперто не бажають збагнути, що саме українське збіжжя дозволяє заробляти польським тваринникам, що саме воно обмежує зростання цін на їжу для польських споживачів, і що занепад українського аграрного сектору ставить питання про виживання не лише української економіки, але й підтримку продовольчої безпеки світу.
Такою позицією польські фермери грають на руку путіну, бо своїми діями сприяють тому, щоб українське зерно просто залишилось в Україні, а ціни зросли. Саме цього хочуть в рф.
І на підтвердження цього Мінагрополітики наводить конкретні цифри. У 2023/24 станом на 1 лютого Україна скоротила експорт зерна у порівнянні з аналогічним періодом попереднього сезону на 13,3% до 23,9 млн т, тоді як рф збільшила його на 23% до 38,5 млн т. Минулого року рф наростила експорт кукурудзи у порівнянні з 2022 р на 79% до 7,125 млн т, зокрема до Латвії – з 95 до 223 тис т, Нідерландів – з 7 до 31 тис т, Італії, яка у 2022 р взагалі не купувала російську кукурудзу, – до 28 тис т. Саме активний експорт дешевого російського зерна обвалює ціни на світових ринках, а не поставки з України, як помилково вважають польські фермери.
Вони заявляють, що конкуренція від України вдарила по їхніх прибутках, оскільки українські виробники не зв’язані правилами ЄС.
“Насиченість продуктами з України, виробленими не за стандартами та процедурами ЄС, є для нас величезним тягарем”, – пояснює один з учасників протесту Марчін Вілгос. На це у Міністерстві аграрної політики є відповідь: «Усі продукти, які експортуються до ЄС, проходять усі необхідні процедури контролю якості, а тому закиди польських фермерів щодо поганої якості продукції не відповідають дійсності».
Всесвітньовідомий український волонтер Адрій Любка, коментуючи факт висипання українського зерна на асфальт, просить взяти до уваги, що це також кримінальний злочин – посягання на чуже майно. Відтак уряд Дональда Туска не повинен змарнувати шанс вгамувати протести та притягти винних до відповідальності.
«Що в цій ситуації робити українському суспільству, українській діаспорі в Польщі та офіційній українській дипломатії? Відповідь очевидна: стишити емоції і повернути її собі на користь. Бо транзит зброї важливіший за транзит зерна, а Польща – має бути нашим стратегічним партнером. Не час для образ, час для зрілої політики і державницької позиції. Бо за неспроможність зробити цей крок будуть сплачувати не лише українці, алей поляки, і не лише грошима, але й мирим майбутнім своєї країни», – наголошує Любка.
Такої ж позиції дотримується і посол України у США Оксана Маркарова: «Дуже важливо уникати узагальнення і спокуси виплеснути на партнерів те, що потрібно виплескувати на ворога. Який у нас один – росія”.
Вікторія Чирва
Photo by Tomas Hertogh on Unsplash