28 листопада 2023 року. Третина підприємств у галузі сільського, лісового та рибного господарства припинили свою діяльність. Експерти аграрного сектору прогнозують, що до кінця зернового року до цієї низки агротехнічних компаній можуть долучитися ще як мінімум 20%. Чи вдасться стримати скорочення агрофірм?
Ситуація в українському АПК вкрай складна. За час повномасштабної війни агросектор України зазнав лише прямих втрат на 8,7 мільярда доларів. А непрямі, за даними Київської школи економіки, перевищують 40 мільярдів. Розграбовано та знищено більш як тисячу аграрних господарств, зруйновано кілька сотень переробних підприємств, розмінуванню та очищенню від забруднення підлягають 174 тисячі квадратних кілометрів українських земель.
Від початку війни тільки сільгосптехніки пошкоджено, зруйновано або вкрадено 84,2 тис. одиниць на суму $2,9 млрд, а це 11% загального парку. Майже на 27% у порівнянні з минулим маркетинговим роком (2021/2022) зменшилися посівні площі.
Картина є нетиповою для України, яка до вторгнення була великим експортером зерна: 70 млн тон щорічно відправлялося за кордон, тоді як у межах її кордонів споживався лише невеликий відсоток. Фактично, український агросектор став збитковим вперше за останні 20 років, кажуть експерти. Причому найбільшого мінусу зазнали зернові культури. А це, стверджують у Національному банку, матиме вплив на загальні показники української економіки, адже АПК традиційно був одним із її локомотивів.
За даними Продовольчої програми ООН (FAO), напередодні російського вторгнення український аграрний сектор давав до 20% ВВП та понад 40% експортних доходів. Нинішня ситуація оптимізму не додає.
“Ми не очікуємо позитивного внеску від сільського господарства, розуміючи, що ті проблеми, які ми матимемо у другій половині цього року, явно відбиватимуться на бажанні агропромислових виробників вкладати додаткові ресурси у виробництво”, – йдеться в одному з останніх прогнозів Національного банку.
В умовах падіння експорту, через неможливість продати вирощене зерно, будуть скорочуватися посіви. А дехто й взагалі не сіятиме озиму групу, підтверджують такі прогнози фахівці Всеукраїнської аграрної ради. А ще у 2021-му країна також була шостим виробником пшениці й давала десяту частину світового експорту.
«Оскільки маршрутів для вивезення зерна з країни менші, ціни на транспортування всередині України залишаються надто високими, знижуючи маржу виробників, збільшуючи витрати на страхування та фрахт. Вирощувати кукурудзу та пшеницю вже невигідно», – констатує генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.
Експерти в такій ситуації очікують і зменшення посівних площ, і переорієнтацію аграрного ринку – вирощуватимуть те, що можна легше і дорожче продати. Ще до виходу рф із зернової угоди структура посівів в Україні змінилась. Почали сіяти більше олійних, бо вони дорожчі за пшеницю, також так “зручніше покривати” логістику. Цей тренд на заміну зернових олійними триватиме, принаймні поки війна, вважає експерт Київської школи економіки Олег Нів’євський. Нагадує, що за підсумками 2021 року Україна була лідером світового ринку соняшникової олії із часткою у 45%.
Вже незабаром зміниться не лише структура посівів, але й саме обличчя українського АПК, вважає оглядачка аграрних ринків Лариса Гук. Вона прогнозує, що у лідери вийдуть середні фермерські господарства, тоді як крупних агрохолдингів поменшає, особливо у прикордонних регіонах або на територіях, що були чи залишаються під окупацією. Але те, що і як вони сіятимуть, зміниться неодмінно, стверджує експерт.
Член аграрного комітету ВР Іван Чайківський пояснює, що модель “посіяв-зібрав” для аграріїв більше не працює. “В Україні такі підприємства просто зникнуть”, – заявив депутат. Аргументує свою позицію так: ще з минулого року ті аграрії, які мали в себе переробку, мали тваринництво, птахівництво, свинарство чи рогату худобу, почувалися зовсім по-іншому, ніж аграрії, які орієнтувалися на виробництво зерна чи олійних на експорт.
Наразі чимало проблем АПК пов’язані насамперед із низькими експортними можливостями. А коли немає впевненості у нормальному експорті, втрачаються й стимули для виробництва, кажуть оглядачі аграрного сектору. Наголошують, що нинішня осінь стала набагато важчою з точки зору планування для сільгоспвиробників.
«Поневіряння з експортом, зокрема й аграрним, під час війни показали, що українська економіка повинна переорієнтовуватися на переробку й експорт готової продукції замість сировини», – вважає перший віце-прем’єр-міністр економіки Юлія Свириденко.
Однак не всі фермери поділяють таку точку зору. “Ну, зробимо ми з вами утричі більше борошна, ніж можемо з’їсти, і що робити? Будемо шукати логістичні шляхи, як його продати”, – заявив президент Української зернової асоціації Микола Горбачов.
Провідні економісти також вважають, що переробка не є панацеєю, хоча виробники знайдуть такі можливості. Все залежатиме від того, чи будуть в них ринки збуту. “Про це треба у першу чергу турбуватися, а не про те, чи можу я виробити борошно, а не просто зерно”, – каже керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій.
А загалом, якщо проаналізувати найкращі і найгірші сезони, то поки що ситуація не найгірша, кажуть у експертному середовищі. Однак просто сіяти і збирати зерно може виявитися недостатнім, щоб зберегти аграрний бізнес в Україні, – прогнозує Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.
На його переконання, аграрний бізнес навчився за час війни реагувати на виклики швидко, вихід неодмінно знайде. Однак економічні наслідки від окупації, мінування, обстрілів український АПК буде відчувати ще роками.
Вікторія Чирва
Photo by James Baltz on Unsplash