5 жовтня 2023 року. Верховна Рада готується прийняти законопроект № 9269, який передбачає довічний фінансовий моніторинг українських публічних діячів (ПЕП) до відповідності стандартам ЄС та FATF. У разі ухвалення документ дозволить забезпечити ефективний фінансовий контроль за статками топ-посадовців навіть після їхнього звільнення з посад. У кулуарах парламенту запевняють, що голосів вистачить.
Політично значущі особи (politically exposed persons, PEP), – це особи, котрі обіймають важливі державні посади. В Україні до таких осіб належать, наприклад, президент, прем’єр-міністр, члени уряду, народні депутати, секретар РНБО, голова та члени правління Нацбанку, голови та судді Конституційного та Верховного судів, вищих спеціалізованих судів тощо. До PEP також прирівнюються члени їхніх родин та ділові партнери.
Цей перелік є у чинному законі “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. Він був ухвалений в межах імплементації відповідних рекомендацій Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF). Україна зобов’язалася виконати ці рекомендації, підписавши угоду про асоціацію з ЄС. Цей закон Верховна Рада ухвалила ще 2014 року, однак тоді він не відповідав вимогам FATF.
У 2019 році документ був ще раз проголосований з урахуванням побажань міжнародних організацій – зокрема, в ньому йшлося про те, що всі фінансові операції політично значущих осіб мають пожиттєво моніторитися й контролюватися, незалежно чи обіймає публічна особа державну посаду чи вже звільнилася. Втім, депутати негативно сприйняли ці норми, вважаючи це “надмірним втручанням у приватне життя людини, яка вже тривалий час не перебуває на посаді та не здійснює будь-яких публічних функцій”.
І в листопаді минулого року, посилаючись на європейську практику, депутати ухвалили кардинальні правки до існуючого закону – скоротили термін перебування чиновників у статусі ПЕП до трьох років від моменту звільнення. Відтак після трьох років топ-чиновники могли вільно й безкарно користуватися набутими корупційними активами. Плюс до цього екс-чиновники могли використовувати усі зв’язки, які вони мали, працюючи на державу.
Це, своєю чергою, це не сподобалося міжнародним партнерам України. Наразі впровадження пожиттєвого фінансового моніторингу для політично значущих осіб є однією з ключових вимог для продовження співпраці з МВФ та початку переговорів для вступу України в ЄС. Тому депутати планують прийняти ще один закон, який передбачає пожиттєвий моніторинг.
Що нового у цих рекомендаціях? Окрім того, що в полі зору опиняться самі ПЕП, фінансовий моніторинг торкнеться членів їхніх родин. Чоловік, дружина, мати, вітчим, сестри, баба, дід, онуки, цивільні дружини та навіть коханки потраплять до «реєстру» осіб, на яких поширюватиметься моніторинг. Це досить істотна поправка, адже на тлі численних корупційних скандалів усі свої статки топ-чиновники зазвичай завбачливо переписують на близьких і далеких родичів. Таких прикладів дуже багато.
Аналітик групи “Левіафан” Сергій Назаренко зауважує, що “фінансовий моніторинг є принциповим для ЄС, бо це стала міжнародна практика, яка широко розповсюджена в Європейському Союзі та за його межами. Це фінансовий моніторинг осіб, які обіймали високі політичні щаблі або працювали в міжнародних організаціях, тобто мали значний вплив. Відтак у них є подібне законодавство, яке функціонує ефективно, і вони хотіли б запровадити кращі практики в нашій країні, адже в Україні є ризики того, що гроші, які нам виділяються, використовуються не за призначенням. Тому нам рекомендують ухвалити відповідні нормативно-правові акти”.
Втім, повернення до пожиттєвого фінмоніторингу має і свої вади. Зокрема, на думку експертів, такі жорсткі вимоги можуть відбити охоту йти на державну службу у багатьох потенційних реформаторів.
“Це додатковий інструмент до електронного декларування для здійснення оперативного контролю за тим, хто і як витрачає кошти. Однак такий пожиттєвий контроль призведе до того, що багато хто не захоче працювати у державних структурах – особливо люди з бізнесу, які мають компетенції проводити зміни та реформи в державі”, – переконаний економіст, керівник аналітичного напрямку Мережі захисту національних інтересів “ANTS” Ілля Несходовський. На його думку, можна обмежитися часовим періодом у 5-10 років.
Окреслюючи новації нового законопроекту, експерти зазначають, що фінансові установи будуть досить прискіпливо перевіряти усі фінансові операції. Таке перестрахування, зауважують аналітики, піде тільки на користь, якщо Україна реально збирається подолати корупцію.
Втім, закон передбачає і пом’якшувальні норми. Так, якщо банк упродовж року після завершення виконання особою повноважень чи політичних функцій проведе перевірку і не побачить жодних ризиків, то надалі може такі перевірки припинити. Це означає, що банк буде зважати на допорогові фінансові операції, що відкриє можливість не здійснювати моніторинг. Тож питання «довічне чи не довічне» поки що у розряді дискусійних.
Вікторія Чирва
Photo by Markus Winkler on Unsplash