23 серпня 2023 року. Цими днями Україна відзначає одразу два свята – День державного прапора та День незалежності. Особливої радості та піднесення немає: росіяни люблять «сюрпризи» на визначні дати, тому ми всі в очікуванні чергового масованого ракетного удару.
На моєму будинку висить великий український прапор – з відомим на весь світ посланням до «руського корабля». Бували часи, коли я замислювалася – чи не зняти його. Раптом до нашого села під Києвом зайдуть російські диверсанти, наш стяг, та ще з таким написом, може їх розізлити і вони скривдять моїх дітей.
Але потім я дивилася на наш прапор і думала: ні, нехай висить. З ним спокійніше. Він дає сили та підтримку. Зрештою, я на своїй землі, зі своїм прапором. Мені немає чого бояться. Нехай бояться окупанти.
Сьогодні жовто-блакитний стяг – з оборонцями України, на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони підписують його своїми позивними побратимам на згадку, щоб запам’ятали незламність духу українського воїнства. У закордонні візити президент неодмінно бере з собою такі прапори з автографами українських бійців з фронту. Президент дарує їх європейським та світовим можновладцям, як нагадування, що саме Україна чинить опір російським агресорам. І вони бережуть його – з гордістю та шаною.
Жовто-блакитний колір сьогодні – чи не наймодніший у світі. Його можна побачити на одязі світових зірок шоу-бізнесу та спорту, під час визначних подій у різних куточках світу. Мабуть, на всій планеті не залишилося жодної людини, яка б не чула про Україну і не знала, як виглядає її прапор.
Завтра, без перебільшення, День української незалежності відзначатиметься в усьому цивілізованому світі. Наших тепер повно у різних куточках планети, тож вони напевно зможуть влаштувати гідне свято.
Буде багато сліз. Багато надій і сподівань. Багато ненависті до росіян, які спричинили нас стільки горя. І буде віра в перемогу.
Цього року День незалежності символічно співпадає з іншою датою – рівно півтора року з початку повномасштабного вторгнення. Тож можна не сумніватися, що прокляті окупанти задумали на цю дату щось жахливе. Та за ці 18 місяців українці вже стільки натерпілися, що нас складно залякати.
Хоча ні, кого я обманюю. Іноді мені буває так страшно, що хочеться бігти на край світу разом із дітьми. Але я дивлюся на свій прапор… і посилаю росію слід за руським кораблем.
Вікторія Чирва