22 лютого 2023 року. Кабінет Міністрів України призначив волонтера Віталія Дейнегу та колишнього журналіста, екс-посла України у Канаді Андрія Шевченка заступниками міністра оборони. Перший буде опікуватись питаннями цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, другий—європейською інтеграцією.
Віталій Дейнега ще у 2014 році заснував благодійний фонд «Повернись живим», який опікується збором коштів для потреб військовослужбовців. Після початку повномасштабного вторгнення запустив відеопроєкт «Український свідок» і проєкт «Клич», який допомагає українцям проводити акції за кордоном.
Андрій Шевченко, якому доручено питання європейської інтеграції, колишній журналіст, один із засновників і очільник Київської незалежної медіа-профспілки. Депутат трьох скликань. З 2015 по 2021 роки працював послом України у Канаді. Експерти вважають, що на посаді заступника міністра оборони з євроінтеграційних питань його дипломатичний досвід буде дуже доречним. Сам міністр оборони Олексій Резніков , коментуючи призначення нових заступників, зауважив, що це безперечне посилення команди міністерства.
Нагадаємо, кілька тижнів тому у Міноборони трапився скандал, і під Олексієм Резніковим всерйоз захиталося крісло: після того, як з’ясувалися корупційні подробиці, пов’язані із закупівлею продуктів для ЗСУ. Ходили чутки, що Резнікова звільнять та переведуть до Міністерства стратегічної промисловості (замість Павла Рябікіна), а новим міністром оборони стане чинний керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов.
Тоді ж виникли дискусії про те, що Україні потрібен військовий, а не цивільний міністр оборони. ЗМІ наводять думки з цього приводу президента Володимира Зеленського, який нібито заявив, що оскільки в Україні війна, міністр оборони повинен бути військовим. Втім, для того, щоб реалізувати цю концепцію, потрібно змінювати закон. Адже з 1 січня 2019 року посади міністра оборони та заступників міністра оборони в Україні має обіймати цивільна особа, це передбачено законом про національну безпеку України. Через цю законодавчу норму тодішньому міністру, генералу Степану Полтораку, навіть довелося звільнитися з військової служби, щоб залишитися на посаді.
На думку Артура Переверзєва, керівника проекту реформи оборонних закупівель за підтримки Міністерства оборони Великої Британії, який досліджував цю тему в рамках своєї роботи в Міністерстві оборони України, на чолі Міноборони має бути цивільний. Особливо під час повномасштабної війни.
«Військові на посаді міністра чи заступників – це послаблення і розмиття ролі головнокомандувача. Між Генеральним штабом і міністерством в історії України завжди були напружені стосунки. Цьому є багато причин. Але головний спосіб зняття такого напруження – це чітке розмежування ролей і відповідальності, і на жаль, із послабленням цивільного контролю, таке розмежування розмивається», – обґрунтовує свою позицію керівник проекту.
Йдеться про те, що в демократичній країні громадянське суспільство має контролювати дії та рішення військових. Тому цивільний контроль називають демократичним контролем. Це також основний принцип відповідності критеріям НАТО, куди прагне Україна. Експерти зазначають, що в країнах НАТО немає жодного міністра оборони – військового. Отже, за відсутності прозорості та цивільного контролю країна ризикує ніколи не стане членом Альянсу.
Питання – військовий чи цивільний? – особливо гостро постало під час вторгнення росії. Пряма загроза існуванню країни, активні бойові дії, суттєве збільшення фінансування та чисельності Сил оборони, залучення суспільства до війни, добровольчий та волонтерський рух, безпрецедентні пожертви на армію членами громадськості призвели до зближення армії та цивільного світу.
Можна говорити про те, що народ України не просто залучився до активної підтримки армії, а й почав вимагати змін та фактично сформував вимогу щодо прозорості та цивільного контролю. Згадаймо скандал із закупівлею харчів для ЗСУ. Саме активна позиція журналістів і волонтерів змусила чиновників до серйозного аналізу у постачанні продовольства. За матеріалами перевірки відбулися кадрові зміни в системі Міноборони. І це засвідчує, що громадські активісти відіграють ключову роль у житті Збройних сил України та оборонних реформах. Це і є ознаки демократичного контролю над військовими.
Суспільство готове визнати тезу, що військові мають займатися війною, а міністерство – політикою, міжнародною дипломатією, контролем та забезпеченням. І тоді система має шанс на те, щоб працювати ефективно.
Андрій Загороднюк, голова правління Центру оборонних стратегій, колишній міністр оборони аргументує: демократичний контроль має кілька стандартних інструментів, однак на першому місці має стояти цивільне Міністерство оборони, де міністр має бути цивільною особою. Бо саме міністерство залишається органом державного, а не військового управління.
Експерти наголошують на тому, що позиція міністра є політичною посадою. Відповідно, людина, яка її обіймає – політиком, політичною особою. Він вирішує, які заступники та на яких напрямках роботи йому потрібні. І якщо потрібен заступник із військовим досвідом, значить, для цього треба внести правки до законодавства.
Так, на посаду першого заступника міністра оборони нещодавно призначили генерал-лейтенанта ЗСУ Олександра Павлюка, який після початку війни відповідав за оборону Київщині та кілька місяців очолював обласну військову адміністрацію. Спеціально під це призначення президент на період дії воєнного стану відповідним указом дозволив зробити виняток із законодавства та призначати першим заступником військового зі званням генерал-лейтенанта чи віцеадмірала.
Вікторія Чирва