29 жовтня 2022 року. Українські банки, яким з початком війни НБУ послабив регуляторні вимоги, відмовляються показувати свої збитки. За свідченням експертів, це може призвести до поглиблення банківської та кредитної кризи.
Отже, на початку вторгнення Нацбанк істотно послабив регуляторні вимоги до банків, зокрема, скасував на період воєнного стану заходи впливу за невиконання пруденційних нормативів – нормативів капіталу та ліквідності. Регулятор керувався простою логікою: під час війни банки потерпатимуть від високих збитків через те, що позичальники не зможуть обслуговувати взяті кредити. Фінансові установи повинні були визнати свої збитки – чесно їх показати. Звісно, це б негативно вплинуло на їхній капітал та нормативи. Варто зазначити, що обов’язкова достатність регулятивного капіталу складає 10%, а основного капіталу – 7%, і якщо ці показники менші, то Нацбанк приймає рішення про ліквідацію банку. Між тим, ці нормативи діють у мирний час. Під час війни жоден банк не може похвалитися виконанням нормативів за всіма показниками, і в НБУ це чудово розуміють. Отже, очевидно, що під час воєнного стану банки не будуть карати за реальний стан їхніх збитків. Навпаки – НБУ зробив усе, щоб заохотити фінансові установи показати реальну картину своїх показників.
Між тим, реальність сильно відрізняється від очікувань. Судячи зі звітності банків, нормативи капіталу в банківській системі не тільки не погіршилися (що цілком очікувано і прогнозовано), але й покращилися, і навіть перевищили показники початку року.
Згідно зі звітами більшості банків, їхня ситуація з капіталом навіть краща, ніж до початку війни. Це при тому, що, за результатами кількох опитувань, від 30% до 50% бізнесів в Україні погіршили свій фінансовий стан і не можуть (або не хочуть) платити за боргами, бо мають проблеми з ліквідністю.
То звідки ж такі райдужні показники? Експерти мають кілька пояснень. По-перше, зміна структури активів банків. Останнім часом фінансові установи України почали масово вкладатися у депозитні сертифікати НБУ. До прикладу, кілька днів тому у депсертифікати було вкладено рекордні 271 млрд грн, що складає понад 10% всіх активів українських банків. І це має автоматичний позитивний вплив на нормативи, бо депозитні сертифікати вважаються безризиковими. Через це при розрахунку адекватності капіталу зменшується негативний знаменник.
Друга причина – банки просто проґавили реальні кредитні збитки. Це звичайна ситуація: позичальник перестає обслуговувати кредит, але банк не визнає цього ще кілька місяців. Проте, яким би чином банк не намагався сховати «голову у пісок», йдеться про реальні збитки, визнання яких просто відкладається.
В результаті за останні місяці сформувалася так звана «бульбашка збитків», коли збитки є, але у звітності вони не відображені. Схожа ситуація була у 2014-2016 роках, коли банки до останнього не визнавали реальної якості активів та позичальників. Цей кейс в історії української фінансово-банківської системи відомий як «банкопад».
На думку експерта з банківського нагляду центру CASE Ukraine Євгена Дубогриза, Нацбанк уже зараз повинен визнати та почати вирішувати цю проблему. На думку експерта, для цього потрібно провести верифікацію кредитних портфелів та позичальників банків, перевірити їхній реальний фінансовий стан та спроможність обслуговувати кредити, а також зробити комплексну перевірку якості всіх активів, а не лише кредитів.
«Під час довгої війни ситуація з капіталом банків покращуватися не може. Без активних вливань капіталу з боку акціонерів (яких немає), це свідчить як про структурні проблеми системи, так і про запізніле визнання банками (або взагалі невизнання) реальної якості активів. Тому зараз перед НБУ стоїть виклик – провести оцінку та верифікацію, зрозуміти реальну картину з позичальниками, кредитами та взагалі активами банків. Це дасть змогу зрозуміти, як надалі вибудовувати регуляторну політику. Де давати послаблення, де повертатися до довоєнних норм, де скасовувати, де змінювати взагалі», – підсумував Євген Дубогриз.
Вікторія Чирва