Маріуполь: камінь спотикання для російських загарбників

22 квітня 2022 року. 58 день війни росії проти України. Основна битва точиться у Маріуполі. Питання не тільки в тому, хто в результаті боїв отримає контроль над містом. Але й скільки людей з нього вдасться врятувати.

Вчора очікувалося, що росіяни дозволять вивести через евакуаційні коридори мирних мешканців. Проте евакуація вчергове зірвалася – окупанти обстріляли колонну. За словами віце-прем’єра Ірини Верещук, тільки сьогодні вдалося вивезти кілька автобусів. Але ще – крапля у морі, бо станом на 13 квітня в окупованому місті в нелюдських умовах продовжують перебувати 120 тисяч мирних мешканців.

З самого початку війни Маріуполь був цікавий ворогу. На початку березня росіянам вдалося оточити місто з усіх боків і заблокувати з моря.

Окупанти обрали тактику повного знищення: від обстрілів і бомбардувань знищено 90% міста, за приблизними підрахунками загинули близько 20 тисяч цивільних.

Зараз бій зосередився на заводі «Азовсталь». Останніми днями росіяни обстрілювали завод надважкими бомбами. Бійці полку “Азов”, на яких полюють окупанти, пропонуючи їм здатися, заявили, що готові евакуюватися з окупованого Маріуполя, щоб врятувати полонених та поховати загиблих, однак не погоджуються на умови Росії здати зброю.

В результаті металургійний завод «Азовсталь» став основною точкою українського опору в оточеному Маріуполі. У його бомбосховищі перебувають близько тисячі цивільних і військових.

Завод був побудований у 1930 році і займає величезну територію в 11 км2. З одного боку його оточує річка Кальміус, з іншого – Азовське море. Завод має свій власний вантажний порт і розгалужену систему підземних комунікацій і бомбосховищ. Саме тому його територію обрали цивільні та військові для того, щоб врятуватися від російських обстрілів та бомб.

«У наших військових бункерах переховуються жінки, діти, в тому числі немовлята. Переважно родичі наших військових, яких розшукують росіяни. Без тепла, води, їжі. Наші поранені щодня помирають у нестерпних муках, оскільки медикаменти, засоби знезараження, можливості знеболення давно закінчилися», – розповів майор Сергій Волина – керівник морських піхотинців, які обороняють завод.

Попри те, що у бомбосховищі заводу переховуються цивільні, і російські солдати про це добре знають, вони знаходять все нові приводи для обстрілу «Азовсталі». Один з них – нібито на території підприємства можуть бути біохімічні лабораторії.

За словами гендиректора “Азовсталі” Енвера Цкітішвілі, це не відповідає дійсності.

«Всі наші підприємства в Маріуполі законсервовані в перший тиждень вторгнення Росії в Україну. Хімічні реактиви, які металурги використовували у процесі виробництва, знищені ще 25 лютого, про що є всі необідні документи… На “Азовсталі” немає жодних секретних тунелів з біохімічними лабораторіями”, – заявив він. Генеральний директор заводу щиро вірить, що після закінчення війни «Азовсталь» знову запрацює.

Черговий штурм заводу планувався на 21 квітня. Проте його було несподівано було скасовано через… наказ владіміра путіна. Він раптом згадав про своїх солдат та офіцерів, життя яких потрібно зберегти. Нагадаємо, за неповних два місяці війни в України російське військо втратило понад 20 тисяч солдат.

Експерти називають кілька причин відмови такого рішення путіна. По-перше, бої за Маріуполь виснажують російських солдат, яких можна використовувати для досягнення більш широких цілей. По-друге, путін може допускати думку, що Маріуполь залишиться під російським контролем, тому потужний металургійний комбінат, який є одним з найбільшим у Європі, стане їм у пригоді. По-третє, аналітики припускають, що путін хоче залишити можливість дипломатичного розв’язання війни. Адже президент України Володимир Зеленський чітко заявив, що скасує мирні переговори, якщо будуть вбиті останні захисники Маріуполя.

Втім, залишається і найбільш очевидна причина, яка завжди має місце, якщо йдеться про росію і рішення кремля. Путін віддав наказ тільки для видимості, а насправді окупанти продовжили штурм. Так, станом на вечір 21 квітня Генштаб ЗСУ заявив про нові спроби штурму «Азовсталі».

Вікторія Чирва

 

Facebook
Twitter
LinkedIn