Олег Яровий: історія сміливості, старанності, наполегливості та з присмаком карамельної кави.

Ми поспілкувалися з Олегом Яровим, одним з варшавських підприємців, який разом зі своєю дружиною Інною створили та успішно розвивають бізнес в Польщі. Олег та Інна переїхали до Варшави 5 років тому і майже відразу, незважаючи на мовний та культурний бар’єр, розпочали свій бізнес з відкриття затишної кав’ярні «Dobro&Dobro» (найменшої в Польщі – офіційно занесена в польську книгу рекордів) і поступово перетворили її в цілу мережу, яка нині швидкими темпами розвивається по всій країні і збирається виходити на міжнародний рівень. Історія подружжя Ярових є чудовою ілюстрацією альтернативних можливостей трудової міграції і спонукає кожного замислитися, ризикнути і зайнятися улюбленою справою.

  • Пане Олеже, як склалося так, що Ви опинилися в Польщі?

В таких випадках ми завжди говоримо, що не ми вибрали Польщу, а Польща вибрала нас. Просто так склалося. Ми ніколи не планували кудись їхати. Ми жили, працювали, будували і розбудовували своє життя в Києві. Потім з’явилася ідея зробити дружині карту поляка, щоб було простіше зробити візу і подорожувати по Польщі. Для отримання карти треба хоча б трохи вивчити польську мову і тому дружина записалася на курси і я разом з нею, бо вдвох веселіше. Місяць ходили на курси і вивчили польську на стільки, на скільки можна її вивчити за місяць. Потім дружині запропонували роботу у Варшаві, а ще там жила сестра дружини і мій друг однокласник, і в якийсь момент спонтанно виникла думка відкрити у Варшаві щось своє. Ми порахували, що ми зможемо перший час прожити на зарплату дружини і паралельно спробуємо зреалізувати свою мрію – відкрити кав’ярню. Вибрали саме цю ідею, бо серед іншого, кав’ярня мала невисокий поріг початкових інвестицій і швидку окупність. За пару місяців трохи підготувалися і врешті у листопаді 2015 р. ми приїхали у Варшаву.

  • Наскільки важко з юридичної точки зору було створити своє підприємство?

Перш за все, з картою поляка нам було трохи легше, бо ми могли відкрити одноособову господарчу діяльність (аналог українського ФОП – ред.). Сама реєстрація фірми зайняла 3 дні. На жаль, більшість українців тут не мають такого права, бо можуть відкрити тільки ТОВ, хіба що мають друга поляка, який міг би зареєструвати бізнес на себе. Всю основну інформацію по веденню бізнесу в Польщі можна знайти в інтернеті, чим я і займався перед виїздом.

До речі, варто зауважити, що багато відомостей можна знайти не через сторонні ресурси, а саме через офіційні сторінки польського уряду, де інформація часто є перекладеною на українську чи російську мови. Але також шукав польською і перекладав те, що міг перекласти, або просив когось про більш детальний переклад. Звичайно бюрократії тут не уникнути, але якщо все уважно вивчити, з нею не буде великих проблем. Можна звичайно заплатити комусь, щоб зробили це за тебе, а можна зробити самому.

Більшість речей ми з дружиною робимо самі і на ходу вчимося. З початку нам багато допомагала сестра і мій друг, на приклад щось перекласти або піти подивитися приміщення для оренди, але згодом я не хотів їх лишній раз смикати і тому старався сам. Часом було так, що я записував українською ті речення, які я хотів запитати, потім їх перекладав на польську і читав телефонуючи комусь, при цьому намагався вловити основну суть відповідей.

  • Тобто на тому етапі головною проблемою було незнання мови?

Мова насправді була однією з проблем. Ми приїхали в іншу країну, яку ми до цього часу взагалі не знали, її мови, культури, юридичних і правових аспектів. Я за освітою бухгалтер і юрист, і довгий час працював в Україні саме бухгалтером, також був ще приватним підприємцем. Тобто основні моменти я розумів, але тут було все по іншому. Ще з України залишилася звичка робити все самому, зокрема через те, що в нас був обмежений бюджет і ми не могли платити посереднику за реєстрацію фірми тисячу доларів, хоч це й економило трохи часу і сил.

  • До яких коштів має бути готова людина, яка планує вести підприємницьку діяльність в Польщі?

Реєстрація самої підприємницької діяльності в Польщі є безкоштовною, а вже інвестиції у відкриття кав’ярні можуть бути різними, від 25-30 до 150-180 тисяч злотих. В нас були свої відкладення, плюс я продав своє авто в Україні, і ці гроші були нашим стартовим капіталом. Ми намагалися все здешевити, між іншим самі робили ремонт в орендованому приміщенні і самі були дизайнерами. Іноді просили про допомогу друзів, тож дуже важливо підтримувати гарні відносини з людьми.

  • Розкажіть будь-ласка про три найбільші проблеми, з якими Ви зіткнулися, коли розпочинали бізнес?

Перше складна річ, зокрема в гастрономії, це пошук приміщення. Ми зараз розвиваємо франшизу і знаходити приміщення для нових кав’ярень не легко. Друга – це кваліфікований персонал. І третя проблема – це усвідомлення реально витраченого свого часу і ресурсів. Остання полягає в тому, що більшість людей, які розпочинають свій бізнес не розуміють наскільки це складно. Коли ми спілкуємося з нашими франчайзі, ми на самому початку говоримо, яка це тяжка робота. Багато людей кажуть на приклад: «Я працював на когось, вже набридло, хочу працювати на себе, бо це легше». Насправді виглядає так, що справді ти працюєш на себе, але ця робота займає все твоє життя і перериваєшся тільки на сон, якщо звичайно в тебе є час по спати. І немає різниці, чи володієш однією кав’ярнею, десятьма чи сотнею – це все рівно займає весь твій час. Рівень проблем різний, але вони все ще є, а багато людей цього не розуміє. І перший крок справді дуже важливий і складний, але щоб кав’ярня розвивалася і росла треба дуже багато чого робити, а не сидіти на місці. Через це багато людей розчаровуються і швидко закривають свій бізнес.

  • Чи загалом складно вести сімейний бізнес? Чи буває так, що сімейні спори заважають веденню бізнеса?

В нас дружиною немає конфліктів ані в приватному житті, ані в бізнесі. Ми вже 13 років разом і пройшли будь які непорозуміння. Зараз дружина є моїм головним партнером, яка розуміє мене і інших колег.

  • Чому Ви вирішили займатися саме гастрономією. Для Вас кав’ярня була бізнесом чи хобі?

На той момент, я більше нічим не займався і це була єдина справа і згодом основне джерело доходу. Мені подобалося, тож я можу сказати, що це було і хобі, і бізнес.

  • Як Ви розвивали своє підприємство і які плани на майбутнє?

Зараз в нас вже випробувана модель і ми вже навіть створили франшизу. Відкрию маленький секрет, наступного року ми плануємо відкрити свої кав’ярні в Україні. Запитів багато і люди цим цікавляться. Про це ми вже думали давно, ще з 2016 р., але концентрувалися на збільшенні кількості клієнтів, а не на відкритті франшизи. У 2017 р. ми більш детально опрацювали і вивчили модель ведення свого бізнесу, а вже у 2018 р. створили франшизу. Загалом плани у нас глобальні – утворити європейську мережу зі 100 кав’ярень.

  • Які Ваші рекомендації для людини, яка приїхала в Польщу і вирішила створити свій бізнес?

По перше, треба задуматися, чи на певно ти хочеш займатися власною справою тому, що не всі можуть і повинні бути бізнесменами. Більшість думає: «в мене один друг займається бізнесом, інший щось пробує, мабуть і я готовий». Неправда. Багато людей почуваються більш комфортно і працюють набагато ефективніше під керівництвом других людей.

По друге, якщо ти вже точно вирішив, що це тобі потрібно, то не зупиняйся за будь яких обставин. Ніхто не знає, чого чекати за поворотом. Сьогодні можна йти в мінус, можна не заробляти, можна спати по дві години, а на наступний день, приїде автобус туристів і зробить місячну виручку, а якщо закриєшся на годину раніше не отримаєш цих людей. Тож дуже важливо бути наполегливим і добиватися, бо це твої інвестиції, не тільки фінансові, а ще і часу.

Підсумовуючи варто додати, що на 2020 р. Олег та Інна мали амбітні плани – досягнення відмітки у 100 кав’ярень. На жаль, епідемія коронавіруса внесла свої корективи, але подружжя продовжує впевнено йти до своєї мети. На даний момент мережа Dobro&Dobro налічує 10 вже діючих кав’ярень (шість у Варшаві, два у Вроцлаві та по одній у Кракові і Каліші). Ще два заклади у Варшаві і один у Лодзі почнуть свою роботу в найближчому майбутньому. Ба більше, в цьому році пара Ярових запустила ще одни проєкт – ресторани суші. Мережа SushiSushi Cafe вже налічує три заклади у Варшаві. Також подружжя активно розвиває кейтерингові послуги і доставляє свої товари безпосередньо до дому клієнтів. Тому в даному випадку епідемія і карантин не тільки не зруйнували сімейний бізнес, але сприяли зміні його формату, переосмисленню концепції і використанню нових можливостей. Бажаємо успішного розвитку бізнесу і нових звершень для сім’ї Ярових!

Валентин Гончаренко