17 квітня 2026 року. 17 квітня 2026 року. За останні місяці влада помітно активізувала прямий діалог із бізнесом. Це пожвавлення припало на перші 100 днів роботи Кирила Буданова на посаді голови Офісу президента і, схоже, не є випадковим. Але чи перетвориться ця активність на конкретні рішення?
Трохи менше місяця тому Буданов очолив Раду з питань підприємництва, робота якої після звільнення його попередника Андрія Єрмака фактично зупинилася. Новий голова Ради робить ставку на регулярні прямі зустрічі між представниками влади та бізнесу: за лютий-квітень 2026 року відбулося щонайменше дев’ять таких контактів із підприємцями за участі керівництва ОП, уряду і профільних комітетів Верховної Ради. Парламентська складова важлива, адже значна частина рішень, про які говорить бізнес, потребує змін саме на рівні законодавства.
Формат таких зустрічей теж змінився. Йдеться не лише про протокольні заходи, а про спробу зібрати “зріз проблем”. Поряд із загальними темами, які турбують весь бізнес, звучать і вузькі галузеві питання. Серед системних – кадрова криза, податкове навантаження, судова система, а також взаємодія з правоохоронними органами.
Інша давня проблема – нечіткість норм щодо колабораціонізму та пособництва державі-агресору. Після початку повномасштабної війни ці статті почали активно застосовуватися проти представників бізнесу, однак межі їхнього використання залишаються розмитими. Для підприємців це означає ризик: у низці ситуацій складно чітко визначити, де закінчується вимушена господарська діяльність, наприклад на окупованих територіях або в умовах воєнних обмежень, і починається кримінальне правопорушення. Попри те, що хвиля таких справ зменшилася, саме законодавство досі потребує уточнення, але публічно це питання порушують неохоче через його чутливість.
Не менш гострою залишається проблема кадрового дефіциту. Бізнес прямо говорить про нестачу працівників, яка вже впливає не лише на розвиток, а й на здатність підтримувати поточну діяльність. Причини очевидні, але накладаються одна на одну. Частина працівників мобілізована, інша – виїхала за кордон, і повернення цих людей поки що залишається під питанням. Окремий блок питань стосується бронювання: бізнес намагається зберегти ключових фахівців, але правила часто змінюються або працюють нерівномірно, що створює додаткову невизначеність.
У результаті компанії змушені адаптуватися — перерозподіляти функції, інвестувати в автоматизацію або знижувати темпи розвитку. Водночас пошук нових працівників ускладнюється, а конкуренція за кваліфіковані кадри зростає.
Підприємці визнають: у цій ситуації простих рішень немає. З одного боку – потреби фронту і мобілізаційна логіка, з іншого – необхідність зберегти економіку, яка забезпечує податки, робочі місця і фінансування держави. Власне, пошук балансу між цими двома завданнями відбувається на кожній такій зустрічі.
Ще одна тема, яка порушується – розширення програм доступного фінансування та спрощення процедур для залучення працівників і цифровізації державних сервісів. Частину цих питань влада вже почала вирішувати. Зокрема, змінюються правила перевірок бізнесу – їх намагаються зробити більш прогнозованими і прив’язати до рівня ризику. З’являються нові цифрові інструменти для оформлення працівників. Також діють програми підтримки для компаній у прифронтових регіонах і розширюються компенсації за зруйноване майно.
Крім того, у деяких випадках держава збільшила обсяги фінансової допомоги або переглянула умови вже існуючих програм, щоб зробити їх доступнішими для бізнесу.
Водночас сам бізнес оцінює ситуацію стримано. Підприємці визнають, що діалог став регулярним і більш відкритим. Але ключове очікування залишається незмінним: перехід від обговорень до конкретних рішень.
Серед рішень, про які уряд звітує як результат комунікації з бізнесом, — ухвалення законопроекту №14030 про реформу державного контролю із запровадженням ризик-орієнтованого підходу. З вересня 2026 року має запрацювати цифрова система «Обрій» для оформлення трудових відносин, а також запроваджується механізм розірвання формальних трудових відносин із роботодавцями з тимчасово окупованих територій. Паралельно діє програма «Точка опори», яка передбачає часткову компенсацію зарплат для бізнесу, що постраждав від війни. Також збільшено обсяги компенсацій за зруйновані активи — з 10 млн грн до 30 млн грн, а страхові виплати — з 1 млн грн до 3 млн грн. Окремо підвищено компенсацію за придбання української агротехніки з 25% до 40% для фермерів, які працюють у зонах бойових дій.
Отже, сам діалог між владою і бізнесом за останні місяці справді став більш інтенсивним і прямим. Однак його ефективність визначатиметься не кількістю зустрічей і не переліком озвучених проблем, а тим, чи перетворяться ці обговорення на конкретні рішення. Поки що бізнес отримав канал комунікації, але відповідь на питання, чи став він інструментом впливу, залишається відкритою.
Вікторія Чирва
Image by Gerd Altmann from Pixabay