18 березня 2026 року. Ліки в Україні продаватимуться не лише в аптеках: держава дозволила реалізацію безрецептурних препаратів на АЗС, готує масштабний запуск доставки через “Укрпошту”, а ритейл уже придивляється до цього сегмента. Поява альтернативних каналів відкриває нові можливості для виробників і може змінити баланс на ринку. Водночас аптечні мережі та частина професійної спільноти критикують нову модель, попереджаючи про ризики для системи фармацевтичної допомоги.
Фармацевтичний ринок України довгий час залишався закритою системою з чіткими правилами: ліки продаються лише в аптеках, де працюють фахівці, дотримуються температурні режими і ведеться фармаконагляд. Така модель формувалася роками і водночас створила концентрацію впливу – понад 18 тисяч аптек працюють у країні, але ключові позиції зосереджені в руках кількох великих мереж.
Саме через цю модель аптеки фактично контролювали доступ препаратів до споживача. Виробники змушені були працювати за їхніми правилами, включно з маркетинговими платежами за просування, без яких потрапити на “полицю” великих мереж було складно. У відповідь держава протягом останнього року намагалася впливати на ситуацію через регулювання: обмежувала націнки, а також запроваджувала механізми стримування цін на соціально значущі препарати — зокрема через Національний каталог і вимогу орієнтуватися на найдешевші позиції в окремих сегментах. Однак ці кроки не дали швидкого або відчутного ефекту.
Ринок залишився дорогим і залежним від структури роздрібного продажу, а адміністративні обмеження викликали критику як з боку аптек, так і з боку частини виробників. У результаті держава зіткнулася з ситуацією, коли пряме регулювання цін і націнок не змінює поведінку ринку достатньо швидко, а її вплив на кінцеву вартість ліків залишається обмеженим. Саме це і підштовхнуло до пошуку альтернативного підходу – не лише регулювати правила, а змінювати саму структуру продажів.
На цьому тлі уряд обрав інший інструмент – розширення каналів продажу. Першим кроком став допуск автозаправних станцій до реалізації безрецептурних препаратів. Причому умови для цього сегмента істотно відрізняються від аптечних: достатньо однієї відповідальної особи з фармацевтичною освітою на мережу, а сам продаж можуть здійснювати працівники без профільної підготовки. Консультація покупця не є обов’язковою, оскільки йдеться лише про препарати, які людина може обрати самостійно.
У регулятора пояснюють: це не спрощення заради спрощення, а адаптація моделі під інший формат торгівлі. Як випливає з позиції профільних органів, контроль якості, умови зберігання і державний нагляд зберігаються, але сама роль фармацевта в такій системі змінюється. Йдеться не про класичну аптечну послугу, а про забезпечення базового доступу до ліків у місцях, де аптек може не бути або вони працюють нестабільно.
Цей підхід частково пояснює і ставку на “Укрпошту”. Компанія вже інвестувала близько 40 млн грн у фармацевтичну логістику – створення складів, ІТ-систем і обладнання для дотримання температурного режиму. У планах – масштабування доставки по всій країні з потенційним охопленням до 26 тисяч точок.
Водночас економіка нових каналів продажу залишається обмеженою. Йдеться насамперед про безрецептурні препарати, на які діють регуляторні обмеження націнки – вона не може перевищувати встановлений рівень (близько 30–35%). Це означає, що маржинальність у цьому сегменті відносно невисока, а сам асортимент – обмежений найбільш простими й дешевими препаратами.
У таких умовах продаж ліків не стає для АЗС чи поштових операторів самостійним бізнесом, який може приносити значний прибуток. Скоріше це додатковий сервіс для клієнтів або спосіб підвищити лояльність і трафік. Саме тому частина учасників ринку сумнівається, що нові гравці зможуть швидко і масштабно конкурувати з аптечними мережами або суттєво вплинути на ціни.
Не мовчать і представники аптечного сектору – вони реагують на зміни жорстко. Професійні об’єднання попереджають про ризики для пацієнтів і системи охорони здоров’я загалом. Серед ключових зауважень – відсутність обов’язкової консультації фармацевта, можливе зростання самолікування та нерівні умови конкуренції. Крім того, представники галузі критикують супутні рішення уряду, зокрема обмеження асортименту аптек у медзакладах, що, на їхню думку, може вплинути на безперервність терапії.
Критичні оцінки звучать і з боку експертів. Частина з них вважає, що розширення каналів продажу не вирішує ключову проблему – механізм формування цін, а отже, не гарантує здешевлення ліків. Натомість це може змінити структуру ринку без відчутного ефекту для споживача.
У результаті держава змінює не лише правила, а й саму модель фармацевтичного ринку: після спроб вплинути на ціни адміністративно вона переходить до створення конкуренції через нові канали продажу. Аптеки втрачають статус єдиного входу до споживача, але нові гравці поки що не здатні повністю їх замінити. Тому результат цієї трансформації визначиться не появою ліків на заправках чи пошті, а тим, чи зміняться зрештою головні параметри – ціни і реальна доступність ліків для пацієнта.
Вікторія Чирва
Image by Steve Buissinne from Pixabay