10 лютого 2026 року. Відбувся черговий етап конкурсу на посаду голови Державної митної служби, після якого залишилося 16 претендентів. Для відомства, яке бізнес роками називає одним із найбільш проблемних через корупційні ризики, цей конкурс може стати шансом на реальне перезавантаження системи. Саме зараз вирішується, чи отримає митниця керівника, здатного повернути довіру підприємців і міжнародних партнерів.
Кандидати на посаду головного митника країни вже склали тести на знання законодавства й готуються до спецперевірки та співбесід. Серед тих, хто дійшов до цього етапу, є як люди зсередини системи — чинні та колишні митники, керівники регіональних митниць і посадовці центрального апарату, так і представники інших держструктур та суміжних сфер.
Про початок конкурсу уряд оголосив у серпні 2025 року, а сам відбір стартував у грудні. Ініціатори проведення конкурсу наголошували, що він задуманий як спроба перезавантажити відомство, яке одночасно відповідає за наповнення бюджету та економічну безпеку і роками має репутацію одного з найбільш корупційно вразливих державних органів.
Бізнес уже кілька років поспіль називає митницю однією з найбільш корумпованих державних структур. Саме під час проходження митних процедур підприємці найчастіше стикаються з корупційними ризиками – про це регулярно говорять в опитуваннях та дослідженнях. Через таку репутацію митниця постійно фігурує в антирейтингах довіри. І це важливо не лише всередині країни: проблеми з митницею впливають на те, як Україну оцінюють міжнародні організації та інвестори, адже стан митної системи є показником того, наскільки держава здатна реально боротися з корупцією.
На старті відбору документи подали 42 заявники, до участі допустили 38. Після анонімного тестування загальних здібностей у конкурсі залишилося 16 – саме вони 9 лютого 2026 року в Києві складали комп’ютерний тест на знання законодавства. Для проходження треба було набрати щонайменше 80 зі 100 балів, і всі учасники з цим упоралися. Далі конкурс переходить у фазу, де вирішальними стають не набрані бали, а репутація, життєпис, зв’язки й походження статків.
Попереду – спецперевірка, у якій беруть участь одразу кілька державних органів. Перевірятимуть декларації, майно, можливі конфлікти інтересів, а також ризики, пов’язані з країною-агресором. Паралельно кандидати виконуватимуть практичні завдання й проходитимуть оцінювання управлінських та лідерських якостей. У березні мають відбутися ключові інтерв’ю, після яких комісія визначить двох фіналістів і передасть їх міністру фінансів, а остаточне рішення про призначення ухвалить Кабінет Міністрів.
Найбільш чутлива частина цієї історії – те, що разом із сильними управлінцями та фахівцями у фінальний пул потрапили люди, щодо яких є серйозні питання щодо їхньої доброчесності. У журналістських матеріалах та розслідуваннях згадувалися кілька прізвищ із митної вертикалі, зокрема керівники та посадовці, яких пов’язували з незадекларованими або важко пояснюваними статками, майном, оформленим на родичів, а також історіями про сумнівні рішення на митницях у резонансних темах.
У цьому контексті найбільше уваги журналісти приділяють кандидатам із так званої «старої» митної системи – тим, хто роками працював у регіональних митницях або обіймав керівні посади і вже фігурував у розслідуваннях.
Зокрема, у публікаціях згадується Іван Керезвас, якого пов’язували з історіями про суттєве зростання статків родини та придбання дорогого майна за останні роки. Михайло Мірошніченко раніше потрапляв у фокус медіа через роботу в Одеській митниці – його ім’я згадували в матеріалах про нелегальний експорт зерна, а також через нерухомість і автомобілі, оформлені на родичів. Данііл Меньшиков фігурував у розслідуваннях щодо можливих схем із ввезенням автомобілів без належної сплати митних платежів; окремо журналісти звертали увагу на об’єкти нерухомості, які, за їхніми даними, не були належно відображені в деклараціях. У матеріалах про Владислава Суворова йшлося про дорогі квартири та нерухомість, записані на родичів, що викликало запитання щодо джерел фінансування таких придбань. Іллю Ніжнікова, який також має значний досвід роботи в митній системі, медіа згадували у зв’язку з кількома об’єктами нерухомості та автомобілями преміумкласу, якими користується його родина.
Усі ці історії кандидати пояснюють просто: мовляв, усе майно придбане законно, за власні або сімейні кошти. Але саме тому зараз усе вирішить перевірка. Люди хочуть побачити, що спецперевірка і співбесіди стануть реальним відбором, який відсіє недоброчесних кандидатів.
Говорити про беззаперечних фаворитів офіційно рано: комісія їх не називає, а самі тестові результати ще не гарантують перемоги. Водночас певні претенденти вже вирізняються публічним профілем.
З одного боку -кандидати з антикорупційних структур, чий прихід у митницю подають як шанс на «контроль ззовні системи». З іншого – досвідчені митники й чинні керівники, які добре знають внутрішні процеси, але саме до них у суспільства найбільше питань через традиційні для митниці ризики.
Зараз конкурс переходить до етапу, де знань уже недостатньо – їх кандидати довели тестами. Далі все вирішить їхня біографія: чи витримає вона уважну перевірку.
Якщо комісія справді використає всі інструменти перевірки й не проігнорує сигнали від громадськості та медіа, цей конкурс може стати шансом на реальне перезавантаження митниці. Якщо ж скандальні історії будуть «поглинуті процедурою», країна ризикує отримати нового керівника без нового підходу – і тоді вся логіка конкурсу втратить сенс.