22 січня 2026 року. В Україні занепадає одна з ключових експортних галузей – олійно-жирова: близько третини олійних заводів вже припинили роботу. Після серії російських ударів по портовій і переробній інфраструктурі експорт соняшникової олії через море майже паралізований, а альтернативна логістика не здатна його замінити. Це означає прямі втрати валютної виручки, ризики для гривні та серйозний удар по всьому аграрному ланцюгу — від переробки до посівної.
Пік обстрілів ключових об’єктів галузі прийшовся на грудень 2025 – початок січня 2026. Було зруйновано портові резервуари компанії Allseeds у Південному, пошкоджено олійно-жировий комбінат Kernel у Чорноморську. 5 січня удару зазнав завод компанії Bunge у Дніпрі — одного з найбільших виробників соняшникової олії в Україні, де випускається бренд «Олейна». Внаслідок атаки сотні тонн готової продукції були втрачені. За кілька днів ворог знову обстріляв об’єкти у портах Південний та Чорноморськ.
Наслідки цих атак швидко відобразилися на експорті.
Морські відвантаження соняшникової олії з портів Великої Одеси майже зупинилися. Фактично галузь втратила свій основний логістичний канал, через який до війни вивозилися мільйони тонн продукції. Альтернативою залишився автотранспорт, але його можливості незрівнянні з морськими перевезеннями. За першу декаду січня автомобільними цистернами вдалося експортувати лише близько 1,35 тис. тонн олії – обсяг, який у звичайних умовах відповідає лише десятій частині завантаження одного судна. До того ж автологістика значно дорожча, що додатково з’їдає маржу виробників.
Парадоксально, але на тлі втрати потужностей ціни на соняшникову олію на внутрішньому ринку на початку січня не зросли, а навіть трохи знизилися. Причина — відсутність експортного попиту. Коли продукція фізично не може бути вивезена за кордон, ринок перестає реагувати на дефіцит потужностей. Утім, це тимчасовий ефект, який не знімає системних ризиків для галузі.
Економісти зазначають, що майже повна зупинка експорту означає різке скорочення валютної виручки.
За оцінками профільних асоціацій, соняшникова олія та шрот забезпечують до 15% усіх валютних надходжень від товарного експорту України і близько п’ятої частини аграрного експорту. Втрата цих потоків погіршує торговельний баланс і створює додатковий тиск на гривню. Для економіки воєнного часу це особливо чутливий фактор.
Удар по переробці вже відчуває і сільське господарство. Якщо заводи не можуть стабільно працювати й експортувати продукцію, вони скорочують закупівлі сировини. Це означає менший попит на насіння соняшника, ріпаку та сої. У перспективі аграрії можуть бути змушені переглядати структуру весняних посівів, знижувати інвестиції або переходити на менш рентабельні культури. Таким чином проблема переробки швидко трансформується у проблему всього аграрного ланцюга.
Ситуацію ускладнює і глобальний контекст. Україна досі залишається одним із найбільших експортерів соняшникової олії у світі, однак позиції стрімко слабшають. За підсумками попередніх років країна експортувала до 6 млн тонн олії на понад $5 млрд.
Водночас Росія, попри санкції, нарощує виробництво й експорт, спираючись на великий внутрішній ринок. За прогнозами міжнародних аналітичних центрів, у сезоні 2025–2026 років РФ може вперше випередити Україну за обсягами експорту соняшникової олії.
До речі, олія – не єдиний продукт агросектору, експорт якого скорочується. За останні пів року постачання української кукурудзи за кордон зменшилося на 39,1% порівняно з аналогічним періодом 2024 року. Загалом експорт зернових і зернобобових культур, а також продуктів їхньої переробки з України за останні пів року скоротився майже на третину.
Вікторія Чирва
Image by Susana Cipriano from Pixabay